Спогади Бережної Людмили Михайлівни
Почну свою розповідь з дитинства. Бо ще з дитинства я любила книжки, гралася в бібліотеку. А реальне знайомство з бібліотекою відбулося як пішла до школи. Я була там частим відвідувачем. Мені було все цікаво.
Але головна подія, яка підштовхнула мене до вибору професії, відбулася десь в 9 класі. Одного разу, нас дітей, з сільської школи повезли в місто на екскурсію в центральну міську бібліотеку для дорослих. Це справило на мене величезне враження. Безліч стелажів з книгами на різні теми. Простора читальна зала з добірками газет та журналів. Ящики з картками, які мали назву каталоги та картотеки. Затамувавши подих я слухала розповідь бібліотекара, а була це Співак (Лушпаєва) Людмила, яка через деякий час стала моєю колежанкою. Так воно і сталося як гадалося…
Після закінчення школи я вступила до культурно-просвітнього училища міста Донецька на заочне відділення за фахом бібліотечна справа. Там я познайомилися з Іриною Гаманюк (Пересипкіна), яка на той час вже працювала в центральній бібліотеці для дорослих нашого міста. Від неї я дізналася, що в бібліотеці є вільні місця. Так, в липні 1981року почався мій роман з цією бібліотекою завдовжки в 41 рік. Я зовсім молода дівчина прийшла в колектив, де майже всі працювали уже не один рік.
Директором централізованої бібліотечної системи на той час була Кремньова Раїса Марківна, методистом Лахнова Раїса Іванівна. У відділі бібліографії працювали Безмен Тетяна Миколаївна та Кривенко Олена Петрівна.
Абонемент, який обслуговував читачів ділився на дві кафедри: для юнацтва і для дорослих. Мене оформили бібліотекаром юнацької кафедри, де моїм наставником стала Співак (Лушпаєва) Людмила Олексіївна. Саме вона навчила мене азам бібліотечної справи. На її полицях книжечки стояли, як солдати в шерензі рівненько і суворо за алфавітом. Разом з нами працювала і Ірина Гаманюк (Пересипкіна), вона теж була після школи. На кафедрі для дорослих працювала Віра Василівна Пермякова та Валентина Федорівна Рязанцева (Власенко). Був у бібліотеці відділ книгосховища, де зберігалися особливо цінні книги. Там працювала Капустіна Любов Несторівна.
Читальний зал бібліотеки завжди був заповнений, навіть не вистачало вільних місць. Це було місце, де збиралася місцева інтелігенція, де цікаво проходили літературні вечори, які проводив зарубіжної літератури ЗОШ №11 Габелєв Марк Володимирович, клуб мандрівників під керівництвом Косенко Зої Андріївни, музичні вечори та багато інших заходів. На той час попит на літературу на ці зустрічі був серед різних вікових категорій школярів, студентів та ін.
Керувала роботою читальної зали Щербіна Ніна Олексіївна, а бібліотекарами були Руєва Тамара і Верещагіна Галина.
Як і театр бібліотека розпочинається з гардеробу. Не можу не згадати про чудову людину, господиню гардеробу Клоцман Ольгу Євгеніївну. Ця жінка стояла у витоків бібліотечної справи у Бахмуті.
Згодом до бібліотеки прийшли молоді дипломовані фахівці – Горбатенко (Біленко) Тетяна Миколаївна, Лядова Олена Миколаївна, Фоменко (Яковлєва) Наталія Сергіївна.
В 1988 році за сімейними обставинами я перейшла працювати в бібліотеку-філіал №2 по вул. Чайковського,28, завідуючою якої була Гаманюк Ніна Дмитрівна, бібліотекаром Романуша Ніна Миколаївна.
Атмосфера в цій бібліотеці була особлива – по домашньому затишна. Бібліотека користувалася великим попитом. Цей мікрорайон був молодим. Навколо було 4 загальноосвітніх школи, індустріальний технікум, інженерно-педагогічний інститут, поряд амбулаторія, аптека, військова частина. Так що відвідувачів було доволі багато. В читальній залі не вистачало стільців.
На базі бібліотеки працював літературно-музичний клуб, частими гостями якого були співачка і викладач музичного училища Манжос Людмила та Лютов Сергій (людина, яка не мала музичної освіти, але мала унікальний голос). І коли на вечорах звучав цей дует, люди на вулиці зупинялись і слухали. Читачі бібліотеки з нетерпінням чекали наступної зустрічі в клубі.
Дуже цікаві зустрічі були з письменниками-земляками Братковим Володимиром Миколайовичем, поетесами та вчителями Решетовою Світланою Андріївною і Ставруловою Валентиною Андріївною, композитором та викладачем музичного училища Яловою Тетяною.
Особливо хочеться розповісти про бібліотечну раду наших читачів. Це був справжній фундамент бібліотеки, люди, які жили її інтересами та потребами, генератори ідей. Так сім’я Васькіних, яка спочатку з дітками ходила до бібліотеки читати, а потім створила при бібліотеці театральний салон. Уривки із п’єс М. Старицького «За двома зайцями», І. Карпенка-Карого «Хазяїн», дитячі вистави – все це відбувалося в стінах бібліотеки-філіалу №2.
Йшли часи, змінювалося суспільство, керівництво, відбувалася модернізація як навколо так і в бібліотеці.
У 1993 році новим керівником бібліотеки стала Харіна Ольга Олександрівна. Раніше бібліотека обслуговувала тільки дорослих, а згодом був відкритий дитячий відділ, були створені інші клуби за інтересами «Народна скарбниця», «Гармонія», читацький клуб «Фенікс».
В 2001 році в бібліотеці відкрився Інтернет-центр, обладнаний трьома комп’ютерами для користувачів бібліотеки, які були підключені до мережі Інтернет. Це стало можливим завдяки гранту «LEAP. Інтернет для читачів публічних бібліотек», оголошеного Посольством США в Україні. Він користувався великим попитом як серед школярів, студентів так і серед дорослої аудиторії. Бо на той час комп’ютер з підключенням до Інтернет мав не кожен. Студенти та школярі готували презентації,, реферати, дорослі знаходили інформацію, яка їх цікавила. Господинею цього острівка інформації була бібліотекар Пересипкіна Ірина Володимирівна. Вона допомагала користувачам у пошуку інформації.
У 2005 році керівником бібліотеки стала Луньова Людмила Никифорівна. На базі Інтернет-центру став працювати комп’ютерний клас. В ньому Ірина Володимирівна навчала дорослих і дітей комп’ютерної грамотності. Стали доступні різні послуги електронної пошти, реєстрація на різних сайтах. Малята з дитсадочків радо приходила до бібліотеки на «Мультяшні посиденьки», дорослі на засідання клубу «Синема», де вони переглядали, а потім обговорювали шедеври світового та українського кіно.
З приходом до колективу бібліотеки Клименко Олени Юріївни запрацював клуб «Говоримо українською». Засідання цього клубу – це розмаїття різних заходів: диктанти, правила, уривки п’єс, декламування віршів, історія національного одягу, української кухні, майстер-класи та багато інших заходів.
Скільки було планів, ідей на майбутнє у колективу і у читачів бібліотеки, але 24 лютого 2022 року внесло свої корективи.
Коментарі