Гортаючи сторінки календаря: Оксана Стефанівна. Забужко

Оксана Стефанівна. Забужко — видатна українська письменниця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка та політична активістка. З її ім’ям пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену.

Оксана народилася 19 вересня 1960 р. у м. Луцьк у родині філологів-україністів. За словами письменниці, правдиве родове прізвище було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Батько – Стефан Іванович – педагог, перекладач, літературний критик. Студентом у сталінські часи був репресований, заслання відбував на Забайкаллі. Матір – Надія Яківна – вчителька української літератури.

Оксана Стефанівна закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1987 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.

В 1986 - 1988рр. викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім. М. Чайковського. З 1988 р. - співробітник Інституту філософії Академії Наук України. Член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном. 1987 року прийнята до Спілки письменників СРСР.

Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. 1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсільванія як запрошена письменниця. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.

2001 року викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Упродовж 1995—2010 рр. була віце президенткою українського відділення ПЕН-клубу. Восени 2004 року багато зробила для привернення міжнародної уваги до президентських виборів в Україні. Напередодні Помаранчевої революції опублікувала у WSJ статтю Українська Солідарність, у якій передбачила масові протести у Києві, після чого в ЗМІ її стали називати «Помаранчевою Кассандрою».

28 листопада 2005 року виступила на Перших Президентських слуханнях «Виклики, породжені свободою» з доповіддю «Гуманітарна політика і державна незалежність». Доповідь викликала широкий суспільний резонанс, а також деякий вплив на політику тодішнього уряду. За наслідками слухань створено Громадську гуманітарну раду при Президентові України.

Забужко було запропоновано балотуватись у Верховну Раду України на виборах 2006 року від Блоку «Наша Україна», але вона відмовилась — і відтоді незмінно відмовляється від співпраці з будь-якими політичними партіями.

Книжка розмов із варшавською публіцисткою Ізою Хруслінською «Український палімпсест» початково вийшла польською мовою і взимку 2013—2014 рр. стала для польських еліт важливим джерелом знань про Україну, допомігши визначитися з політичною підтримкою Майдану.

У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.

Оксана Забужко найпопулярніша україномовна авторка. Її твори перекладені понад 20 мовами в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

Ключовими у її творчості є теми національної ідентичності і гендеру. Перший роман Забужко, «Польові дослідження з українського сексу», вийшов 1996 року і викликав бурхливі та суперечливі реакції критики. Він став першим бестселером незалежної України і дав старт українському книжковому ринку. Також серед найкращих книг письменниці варто виділити повість «Казка про калинову сопілку» (2000); оповідання та повісті «Сестро, сестро» (2003); повість «Книга Буття, глава четверта (2008); роман «Музей покинутих секретів» (2009); оповідання «Тут могла б бути ваша реклама» (2014) та ін.

Кожна нова книга Оксани Забужко є важливою подією в сучасному українському літературному процесі. Серед багатьох письменників її твори відрізняються багатим філософським наповненням, інтелектуальними роздумами та яскравим стилем написання. Читачам подобається, що автор не боїться відвертих сцен та справедливих міркувань.