Іван Драча - поета-новатора, талановитого кінодраматурга й громадського діяча

17 жовтня 2026 року виповнюється 90 років від дня народження Івана Федоровича Драча (1936-2018) - видатного українського поета, перекладача, кінодраматурга, громадсько-політичного діяча, одного з найяскравіших представників покоління шістдесятників, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. З дитинства він зростав серед краси рідної природи, народних традицій і живої української мови. Саме любов до рідного краю згодом стала одним із важливих джерел його творчості.
Літературний шлях майбутнього митця розпочався ще в юності. У 1961 році його поема «Ніж у сонці» привернула увагу читачів і літературних критиків незвичайністю образів та сміливістю художнього мислення. А вже наступного року побачила світ перша поетична збірка «Соняшник», яка стала помітною подією в українській літературі.
Іван Драч належав до покоління шістдесятників - митців, які прагнули оновлення української культури, захищали право на творчу свободу та порушували важливі питання національної самобутності. Його поезія вирізнялася оригінальними метафорами, несподіваними порівняннями, поєднанням буденного й незвичайного, фольклорних мотивів і сучасного світобачення.
Творчий доробок Івана Драча охоплює поезію, поеми, переклади, літературно-критичні праці та кінодраматургію. Серед його відомих книжок — «Протуберанці серця», «Балади буднів», «До джерел», «Корінь і крона», «Київське небо», «Храм сонця».
Особливе місце у творчості поета посідає «Балада про соняшник». У цьому творі автор створив незвичайний образ хлопчика, який відкриває для себе красу поезії. Соняшник, що тягнеться до сонця, символізує прагнення до світла, духовного зростання та пізнання світу. Цей твір став одним із найвідоміших у творчості митця.
Інший важливий твір - «Крила», у якому порушено тему духовного багатства людини. Поет розмірковує над тим, що справжні крила - це не лише фізична здатність літати, а й внутрішня свобода, мрії, доброта та здатність підноситися над буденністю.
Особливої сили творчість Івана Драча набула у творі «Чорнобильська мадонна». Написана після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, ця поема стала болісним осмисленням трагедії, людських страждань і відповідальності за наслідки власних рішень. Через складні образи та емоційні картини автор передав біль людей і природи, нагадуючи про ціну людської недбалості.
У 1976 році Іван Драч отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона».
Ще однією важливою сторінкою життя митця стала робота в кіно. У 1960-х роках він навчався на Вищих сценарних курсах, а згодом працював сценаристом на кіностудії імені Олександра Довженка.
За його сценаріями та літературними творами було створено фільми, які посіли помітне місце в українському кінематографі. Серед них: «Криниця для спраглих», «Пропала грамота» «Іду до тебе», «Київський оберіг», «Київська фантазія».
У кінематографічній творчості Івана Драча поєдналися поетичність, увага до внутрішнього світу людини та інтерес до української історії й народної культури. Він умів знаходити художні образи, які допомагали глибше розкрити характери героїв і передати складні почуття.
Іван Драч був не лише письменником, а й активним учасником суспільного життя. Наприкінці 1980-х років, у період національного відродження, він долучився до створення Народного руху України - громадсько-політичної організації, яка відіграла важливу роль у боротьбі за незалежність держави.
У вересні 1989 року на установчих зборах Народного руху України Івана Драча обрали його першим головою. У 1990 році він став народним депутатом. У подальші роки продовжував громадську діяльність, підтримував розвиток української культури та зміцнення зв’язків між українцями в Україні й за її межами. У 2006 році Івану Драчу було присвоєно звання Героя України за визначні особисті заслуги перед Українською державою.
Іван Федорович Драч пішов із життя 19 червня 2018 року, але його творча спадщина залишається важливою частиною української культури. Його поезія вчить помічати незвичайне у звичайному, відчувати красу світу, замислюватися над моральним вибором і не залишатися байдужими до долі своєї країни.
Творчість митця цікава тим, що в ній поєдналися ліричність і громадянська мужність, філософські роздуми та гостре відчуття часу. Його слово звертається до читача різних поколінь, нагадуючи про значення духовних цінностей, людської гідності та національної пам’яті. Його твори й сьогодні запрошують до роздумів, відкривають нові грані знайомих речей і доводять: справжня література не втрачає своєї сили з плином часу.




Коментарі