Михайло Андрусяк: літописець боротьби за волю України

Для письменника Михайла Миколайовича Андрусяка ще з його ранньої юності літературне слово стало необхідною потребою і життєвим кредо. Ним він живе, йому безкомпромісно і вірно служить, словом довірливо і щиро виповідає свою душу світу і словом щодня вводить світ до неї.

Народився він 5 грудня 1955 року в селі Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області в родині Параски Левко і Миколи Андрусяка. Бабка-повитуха запропонувала новонародженому на вибір грошову банкноту і ручку. Маленькі пальчики вхопили ручку. Вручене сімдесят років тому перо не заіржавіло.

Найкращими споминами дитинства, за словами самого письменника, є солодкий кукурудзяний малай і перший власний покіс, а ще – мамина тужлива пісня. І з кожним прожитим днем свіжішає згадка про сонцесяйну мамину усмішку і лагідні неньчині очі. Досі відчуває доторк дужих батькових рук, у голові паморочиться від п’янкого запаху чиблівок з-під його невтомного рубанка. Як найдорожчу родинну реліквію зберігає столярний інструмент прадіда Федора.

Сільська восьмирічка, Коломийський технікум механічної обробки деревини, морехідна школа м. Пярну (Естонія), факультет романо-германської філології Київського університету ім. Т. Шевченка, праця на деревообробних підприємствах, шахті Вугледару, будовах Сибіру… Трудився їздовим, вантажником, теслярем-бетонником, майстром, двірником, тренером, учителем, перекладачем, журналістом… Отакі його життєві „університети”.

Михайло Андрусяк увійшов у літературу через журналістику. Але, цілком очевидно, що створила його письменником любов до рідного краю. Бо це почуття приходить разом із усвідомленням своєї ролі в житті, належності до певного роду і народу. Родині Андрусяків судилося боротися в повстанських лавах за волю України. Саме розповіді батьків лягли в основу  перших невеличких оповідань-сповідей автора. А потім одна за одною народжувались книжки «Студені милі», «Ув’язнена скрипка», Сумління», «Грані болю», «Криваві роси сорокових», «Біла душа», «Кобзар-повстанець», «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів»,   історико-біографічне дослідження «Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтинку УПА «Гуцульщина»,  «Залізо у вогні», «Останні з когорти «залізних»», «Щит Архистратига» (дві частини), «Покоління крицевих», «Таємничий лещетар», «Дух і кров», «Відвага чину», «Сурми голос», «Відблиски на хмарах», «Збуджена в огні»… Разом із ними прийшла слава письменника-документаліста, літописця УПА. Також він – автор-упорядник книжок „Христос воскрес” і „Торба галицьких анекдотів”

Мова книг Михайла Андрусяка гарна, добірна, спонукає читати і між рядків.   Уривчастий стиль, короткі образні речення так схожі на постріл, на зойк, на біль. У них біль усього нашого українського підневільного життя. 

За документально-художню трилогію „Брати грому” (2001), „Брати вогню”(2004) та „Брати просторів” (2007) Михайлові Андрусяку у 2010 році присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка в галузі літератури.

Михайло Андрусяк – письменник із народу і народний письменник. Його голос – це голос українця, голос життя. Художнє мислення відзначається тонким ліризмом і гострою публіцистичністю, увагою до внутрішнього світу героя та прагненням до масштабного відтворення героїчних подій історії.