Рівно 350 років тому у 1674 р. – у Києво-Печерській друкарні вийшов "Синопсис" (грец. "огляд") – перший нарис історії України, що протягом майже двох століть слугував як підручник. Нині майже забута, але така потрібна українцям книга.
"Синопсис" найдавніший короткий нарис історії України Охоплював події, що відбувалися в Україні від найдавніших літописних часів до останньої чверті XVII ст.
Українські історики ХVІ-ХVІІІ ст. вважали, що козацька Україна – то продовження старої княжої Русі. Такої ж думки були автори першого підручника української історії – "Синопсису Київського" (1674 р.).
Книга задумувалася як енциклопедія, а не хроніка чи літопис. Жодне українське історичне писання XVII ст. не мало такої складної історії, й не зазнало такої нищівної критики, як "Синопсис".
У XVII-XIX ст. він перевидавався приблизно 30 разів. Відомо і про величезну кількість рукописних копій книги.
"Синопсис Київський" – описує події від найдавніших часів до тогочасної сучасності. Походження слов'ян, хрещення киян на річці Почайна за часів Володимира, боротьба проти турків і татар – це ще не все, розказане автором.
"Синопсис" є також одним із найдавніших підручників, які засвідчують існування і діяльність українського козацтва.
"Синопсис" був певним етапом у розвитку української науки. Він використовувався як підручник з історії України аж до сер. ХІХ ст.
Був перекладений грецькою, латинською і румунською мовами.
Українська наука, яка колись була повністю залежна від радянщини, перейняла російський погляд на цю історичну книгу. Власне, останніми десятиліттями "Синопсис" особливо нікого не цікавив.
Тому можна лише сподіватися на пожвавлення інтересу не лише до української історії як такої, але й до хронік і наукових пошуків давніх дослідників.
Час від часу виникали дискусії про авторство «Синопсису», оскільки ім'я його творця у тексті пам'ятки не названо. Висовувалися різні версії, згідно з якими автором «Синопсису» могли бути:
1) Видатний український літописець, ігумен Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, ректор Києво-Могилянської Академії, який був пов'язаний з Києво-Печерською лаврою Феодосій Софонович (початок XVII ст. - 1677).
2) Лаврський друкар і поет Іван Армашенко.
3) Видатний український історик, філософ і богослов, архімандрит Києво-Печерської лаври, ректор Києво-Могилянської Академії Інокентій Ґі́зель. (1600-1683). Він походив зі Східної Пруссії. Прийняв постриг у чернецтво в Києві. Ґізель був одним із найосвіченіших людей України в XVII ст. Найчастіше саме йому приписують авторство "Синопсиса", де, зокрема, описано життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці "Про народ Роксоланський і його наріччя" він характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство. Ґізеля за його розум навіть називали "українським Аристотелем". Бувши архімандритом Києво-Печерської лаври, боровся за незалежність УПЦ, яку активно поглинала Московська патріархія. Вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом відмовився підняти келих за здоров'я київського воєводи П. Шереметьєва і ставленика Москви гетьмана І. Брюховецького, назвавши останнього лиходієм.
4). Першу історію України міг написати Пантелеймон Кохановський (точні дати життя невідомі) – український чернець, ієромонах, економ Києво-Печерської лаври, письменник. Про нього відомо мало, і навіть портрета його знайти не вдалося. Був першим керівником Радомишльської папірні (фабрики, яка виготовляла папір для Києво-Печерської лаври). Перший керівник Києво-Печерської лаври, який відмовився присягати на вірність московському царю у 1654 році. Йому приписують авторство не лише "Синопсису" 1674 р., але й "Обширного Синопсису руського" (1681-1682 pp.). За іншими даними, він не писав згаданого твору, а лише редагував його.
Отже, можна зробити висновок, що київський «Синопсис» є пам'яткою української історіографії, першим друкованим узагальнюючим твором з вітчизняної історії, він містив ряд актуальних ідей, що й забезпечило йому попри недоліки важливе місце у розвитку історичної думки.
Comments