Видатний український письменник-демократ і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Його самобутня творчість всебічно відбиває тяжке життя українського трудового люду колишньої Буковини й Галичини в умовах буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австро-Угорщини і панської Польщі.
Справжнє прізвище – Іван Юрійович Семанюк. Народився у 1874 р. в бідній селянській родині в гуцульському селі Кобаки на Івано-Франківщині. Юрій Семанюк, батько Івана, був людиною чутливої душі і навчив сина основним цінностям – розуміти й любити добро, не сприймати зло і боротися з ним, а ще заохотив до книжок. Батько дружив із видатним буковинськім письменником Юрієм Федьковичем.
У 1889 р. вступив до Коломийської гімназії. Старанно вчився, багато читав, беручи книжки в бібліотеці таємного гуртка, організованого гімназистами, познайомився з українською, російською, світовою літературою.
Перші літературні спроби датовані 1895 роком. Журнал “Зоря” оголосив конкурс на найкращу драматичну роботу. Семанюк надіслав до редакції драму “Несамовиті”, і хоча твір отримав схвальні відгуки від журі, його не опублікували. А через рік у газеті “Буковина” з’явилося його оповідання “Керманич”. Автором твору був вказаний Марко Черемшина – такий псевдонім узяв собі Іван.
Упродовж 1900–1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Глибокий і всесторонній знавець селянського життя і побуту Марко Черемшина показав у своїх творах колоритну панораму життя гуцульського села впродовж понад чверті століття. Кожна конкретна новела збірки відтворює певну характерну рису сільського побуту, людських взаємин, матеріального чи правового становища гуцула, його психології. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.
У журналі “Дзвінок”, який видавався у Львові, були опубліковані казки “Незабудька”. “Рожі”, “Муха”, “Сльоза”.
Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з’являтися його оповідання, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями першої світової війни: «Село вигибає», «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.
У другий період творчості Марко Черемшина крім творів про війну написав ряд оповідань на родинно-побутові та любовні теми. Упорядники тритомного видання творів Марка Черемшини (1937) вперше виділили сім новел («Парасочка», «Козак», «Інвалідка», «За мачуху молоденьку», «Зарікайся мід-горівку пити», «Марічку головка болить», «Парубоцька справа») в окремий цикл під назвою «Парасочка». Тон цих оповідань переважно гумористичний. Порівняно із загальною сумною тональністю попередніх творів цикл «Парасочка» відзначається життєрадісністю.
Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.
Сучасна йому критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови.
Зважаючи на спільне їм усім селянське походження і тематику творчості та дружні особисті зв’язки, в історії літератури Черемшину, Василя Стефаника і Леся Мартовича часто об’єднують під назвою «покутської трійці».
Окрилений успіхами, сповнений творчими ідеями і планами на майбутнє, Марко Черемшина готує нову книжку. Але раптова смерть обірвала всі задуми письменника. 25 квітня 1927 року, після відвідин батькової могили, він раптово упав замертво біля цвинтарної брами у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині. Нині в Кобаках у рідній хаті письменника створено музей. Є музей Марка Черемшини і в Снятині, де також споруджено пам’ятник-погруддя.
Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів (за виключенням публіцистичних виступів в газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина). Твори Марка Черемшини і сьогодні віддзеркалюють історичне минуле його рідного краю, мрії та сподівання його сучасників. Нові покоління цінителів творчості Івана Семанюка вважають його оригінальним майстром українського слова, який зміг передати красу Гуцульщини і її людей.
За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (1993, «Укранімафільм»).
Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975).
Comments