До 105-річчя від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника, українського письменника

23 квітня 1920 року в селі Шилівка (Зіньківський район, Полтавщина), в родині селян народився майбутній поет, письменник, вчитель Григорій Михайлович Тютюнник. Правда мати Івга Федотівна називала його Єгором, а записаний він був Григорієм. 

Дитячі роки Григорія пройшли у дідовій оселі (батько з сім’єю не жив). Григорій ріс жвавий і допитливий. Його бабуся не раз говорила: «То така дитина, що ні припнути, ні прив’язати». На річечці Ташань і промайнули його дитячі роки. У школу письменник пішов у шість років. Наука  давалася легко  і навчався він добре. Після закінчення у 1938році  Зіньківської  середньої школи  Григорій Тютюнник вступає на літературний факультет Харківського державного університету. Разом з ним навчалися Дмитро Білоус та Олесь Гончар. Восени 1941 року добровольцем іде на фронт.

Суворі випробовування випали на долю майбутнього письменника. Дві втечі з полону, перебування в партизанському загоні «За Батьківщину», що діяв на території Чехословаччини, два тяжких поранення. Останнє з них - під час прориву через ворожий фронт – виявилося особливо небезпечним: мало не до самого серця увійшов у груди уламок   ворожого заліза, мучив  потім усе життя і врешті-решт став причиною його ранньої смерті. 

Писати Григорій почав рано, ще в шкільні роки Григорій Тютюнник опублікував вірш "КОМСОЛЕЦЬ" у районній газеті "Більшовик Зіньківщини" у 1937 році, а перші журнальні публікації припадають на початок навчання в університеті. Ще Пізніше він став членом літературної студії Харківського університету та літературного об'єднання при Спілці радянських письменників України.

Першою опублікованою книжкою була збірка оповідань «Зорані межі» (1956), потім повість «Хмарка сонця не заступить» (1956), роман «Буг шумить» (1965). У його творчій спадщині є збірка оповідань «Поорані границі», повість «Хмаринка сонце не заслонить», роман «Буг шумить», поетична збірка «Журавлині ключі», що з’явився вже через два роки після смерті письменника.  

Але самим визначним твором став роман «Вир». Його поява стала справжньою подією в літературному житті країни, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності. У ньому автор хотів показати українське село напередодні війни — у першій книзі, у другій — під час війни, в третій — повоєнне життя. Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень» у 1959 році, окремим виданням (1960р.) вийшла одночасно в Києві, Москві, Празі. Невдовзі було  написано другу книгу. Коли рукопис був уже у видавництві, письменник раптом просить не друкувати його — він підготував інший варіант. Григорій наполегливо переробляв книгу і радів, що виходило краще. Але не встиг надіслати доопрацьований рукопис редактору — перешкодила смерть. Він непосильно працював і днями, і ночами, немов відчував, що довго жити не буде. Автор збирався створити епопею у 3-х або 4-х частинах. На жаль, встиг закінчити лише дві.

Художню цінність роман не втратив й сьогодні.

Любов до всього українського поєднала і вела по життєвому шляху дві непересічні особистості – Григорія Тютюнника і його дружину – Олену Федотівну Черненко, яка була йому вірним другом, берегинею його пам’яті  та популяризатором  творів.

У своїх творах Григорій Тютюнник створив широке епічне полотно з різноманітними персонажами, які порушували як актуальні, так і вічні проблеми людського існування. Він уникнув схематичного зображення героїв і показав їх як індивідуально неповторних особистостей.

Григорій Тютюнник помер 29 серпня 1961 року у Львові. Він похований на Личаківському цвинтарі.