65 років виповнюється Віктору Борисовичу Васильчуку - письменнику і журналісту

Віктор Борисович – надзвичайно цікава особистість, творець понад 20 книг, письменник, заслужений журналіст України.

Васильчук Віктор Борисович народився 29 лютого 1960 року в м.  Коростень, в сім’ї залізничника і робітниці.

Віктор любив читати книжки, де розповідалось про природу, тварин. Він змалку мріяв стати журналістом і письменником. І, мабуть, тому з дитинства захоплювався книгами Ернеста Хемінгуея, Марка Твена, Джека Лондона, Антуана де Сент-Екзюпері, Івана Франка, Лесі Українки. Дуже любив твори Всеволода Нестайко. Ще навчаючись у школі, хлопець став юнкором Коростенської газети «Радянське Полісся». Праця в щоденній газеті була чудовою школою для молодого журналіста. А ще він певний час готував програми для місцевого радіо. Навчався на філологічному факультеті Київського держуніверситету після закінчення Коростенської школи.

У 1994 році за рекомендаціями Василя Юхимовича, Олексія Опанасюка, Валерія Нечипоренка став членом Національної спілки письменників України. Очолив міську літературно-мистецьку студію «Древлянка» та один із найбільших в області первинних осередків журналістської організації (19 років). Разом з сільським головою В. Дідківським відродив музей-хату Василя Юхимовича в Сингаях.

Своєрідним девізом для Віктора Васильчука стали слова Антуана де Сент-Екзюпері «Перш ніж писати, треба жити». Відтак він присвятив улюбленій справі своє життя.

Початком своєї творчої діяльності Віктор Борисович вважає 1980-й рік, коли він завів спеціальний зошит до якого почав записувати оповідки й сюжети про природу, котиків, песиків і пташок. Через дванадцять років цей записник став його першою книжкою «Несподівані зустрічі». Згодом з’явилися нові…

Займається видавничою справою. Він видав майже сотню книжок місцевих та українських авторів. Друком вийшли книги: «Несподівані зустрічі», «Не стріляйте, дядьку!..», «Чорнобильські поневіряння Бучі», «Чому Нічка посварилася з Ранком», «Гавчик і Курчатко», «Франція: тільки один місяць», «Десять років житія», «Світ казковий та невигаданий», «Мандри темно-вишневої самописки», «Приречені на життя», «Собака буває кусачий…», «П’ятнадцять років: від суботи до суботи», «Голодомор на Коростенщині», «Література свіжого повітря», «Нехай увесь світ сміється!» (упорядник), «Пригоди Сновиди та його друзів», «Під знаком Риб», «In carne (вчасною персоною)», «Чому не можна кричати на Хомку», «Подружилися», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені. Цукерочко!», «Останній бій знайдення», «Мій друг Пончик», «Пригода на Червоній гірці», «Правдиві байки кота Персика».

Журналіст і письменник дуже любить тварин. Спостерігає за ними вдома, на лузі, в лісі, любить писати про тварин, їм присвятив не один десяток книг, які розповідають про необхідність робити добро, оберігати природу, домашніх тварин, вчать любити свій рідний край. А діти і дорослі із задоволенням читають його книжки про тварин. Вже не одне покоління виросло на його творах. Він майстер з власним творчим почерком, добре бачить і розуміє свого героя, вміє розповідати про цікаві для дітей речі просто, дохідливо і майстерно.

Віктор Васильчук любить повторяти, що «Казка – це реальність» та «Іноді повертайтесь у своє дитинство». Автор по справжньому любить дітей, душею вболіває за те, щоб росли вони всезнаючими і шляхетними, здоровими і мудрими, щасливими і гідними людьми. Всі його твори ліричні і побутові етюди, вигадливі казки, емоційно – навчальні оповідки, повісті з глибоким моральним смислом, наповнені духом любові до людини і її безмовних, вірних братів – тваринок.