140 років від дня народження Богдана Заклинського - учителя, дослідник наародних традицій

9 серпня 1886 року у Станіславові (нині - Івано-Франківськ) народився Богдан Романович Заклинський - український письменник, публіцист, фольклорист, літературознавець, етнограф, педагог і громадський діяч, чия діяльність була тісно пов’язана з українською освітою та збереженням народної культурної спадщини.

Його життя припало на складний і переломний період української історії. Але попри суспільні потрясіння, Заклинський залишався людиною, для якої школа, книга, народна культура та національне виховання були справою життя.

Після закінчення Станіславської учительської семінарії Богдан Заклинський працював учителем українських народних шкіл у Галичині та на Закарпатті. Він добре розумів: школа має не лише давати знання, а й допомагати дитині пізнати свою мову, культуру, історію та традиції.

Тому Заклинський створював шкільні підручники, букварі, методичні праці, писав про особливості навчання й виховання дітей. Серед його педагогічних праць - «Історія українського виховання» та «Методика усного і письменного стилю для всіх шкіл».

Ще одним важливим напрямом його діяльності стала етнографія та фольклористика.

Працюючи в різних селах Галичини й Закарпаття, Богдан Заклинський записував народні пісні, звичаї, перекази, відомості про побут і традиції українців. Він не просто цікавився народною культурою - намагався зберегти її для наступних поколінь.

У 1910 році Заклинський передав Музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові понад 250 етнографічних експонатів.

Важливою працею стала його розвідка «Житє українського народа», присвячена народному побуту, зокрема традиційному житлу українців. Коли сьогодні ми говоримо про необхідність зберігати нематеріальну культурну спадщину, діяльність Заклинського звучить напрочуд сучасно.

Не залишав він і літературної творчості. Заклинський писав оповідання, статті, нариси, публіцистичні та літературознавчі праці.

Богдан Заклинський був не лише вчителем і дослідником. Він активно долучався до українського громадського та культурного життя, працював у середовищі «Просвіти», підтримував розвиток українського шкільництва та молодіжних організацій. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. У роки Першої світової війни служив у лавах Українських січових стрільців.

У 1944 році Заклинський почав працювати у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Помер 12 квітня 1946 року у Львові.

Богдан Заклинський належить до тих українських діячів, чия спадщина охоплює одразу кілька важливих сфер — освіту, літературу, фольклор, етнографію та громадське життя.

Він записував те, що могло зникнути разом із поколінням його носіїв, навчав дітей рідної мови й культури, писав книги та статті, досліджував український побут і традиції.

І, мабуть, саме тому сьогодні, через 140 років після його народження, варто згадати Богдана Заклинського не лише як представника української культури початку ХХ століття, а як людину, яка допомагала зберігати українську пам’ять - словом, книгою, освітою та власною щоденною працею.