180 років від дня народження Івана Карповича Карпенка-Карого

Іван Карпенко-Карий — український письменник, драматург, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру. Справжнє прізвище Карпенка-Карого — Іван Карпович Тобілевич.

Народився 29 вересня 1845 в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда (Херсонщина). У сім’ї управителя поміщицького маєтку Карпа Тобілевича. З цієї творчої родини походили – Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський.

Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на “відмінно”. Іван Тобілевич отримав посаду писарчука в 14 років, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше – до столоначальника у кримінальній частині.

Протягом 23 років був чиновником і довгий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий 1883 за постачання паспортами революціонерів.

У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» І «Розумний и дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 – «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»). Перевага його драм – жвавість, цілісність характерів і хороша мова. Карпенко-Карий сідав писати п’єсу, тільки повністю продумавши її. А коли писав, то не помічав нічого навколо. З 18 п’єс драматурга принаймні 3 досі не сходять з сцени: “Мартин Боруля”, “Хазяїн”, “Сто тисяч”. Головні ролі в них він свого часу грав сам Карпенко-Карий.

Карпенко-Карий був двічі одружений. Вперше одружився з Надією Тарковською, як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 3 дітей. Через 2 роки після її смерті одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. З Софією мав ще 2 спільних дітей. Свій хутір назвав на честь дружини – Надія. Він самостіно косив, орав, сіяв. На хуторі він викопав ставок, ловив рибу — й випускав назад.

Все життя драматург товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Кропивницький  учив Тобілевича грати на скрипці. Коли у 1883 р. до Єлисаветграда прибула трупа М. Старицького, вони почали активно співпрацювати на сцені: Карпенко-Карий грав у п’єсах Кропивницького, а той – у п’єсах Тобілевича.

Іван Карпенко-Карий захоплювався творчістю Шевченка.  У честь великого поета Іван назвав своїх дітей іменами героїв п’єси – Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною – іменем героїні з поеми “Невольник”. Для псевдоніма Іван Тобілевич теж взяв ім’я одного з головних персонажів “Назара Стодолі” – Карого.

15 вересня 1907 року видатний український драматург і актор помер у Берліні, куди поїхав на лікування. Похований Іван Карпенко-Карий поблизу хутора Надія. Згодом син драматурга Юрій відкрив тут літературно-меморіальний музей на честь батька.