11 вересня 1864 року українська спільнота відзначає 160-річчя від дня народження Павла Арсеновича Грабовського – українського поета, публіциста і критика, перекладача світової поезії із багатьох мов. Прожив він лише 38 років, 20 з яких провів у неволі – тюрмах, таборах і засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично виснажений, доведений до відчаю, він зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу долю України. Поет став символом нескореності людського духу, взірцем відданості ідеалам справедливості та свободи.
Народився Павло Грабовський у селі Пушкарне, що на Харківщині (нині – с. Грабовське Сумської обл.), в родині Арсена та Ксенії Грабовських. Сім’я жила дуже бідно, та незважаючи на це, в ній завжди панувала особлива атмосфера релігійності, потягу до освіти, до скарбів українського слова. Життя стало ще важчим, коли помер батько. Хлопчикові тоді виповнилося 8 років і він почав ходити до школи.
З раннього дитинства майбутній поет любив слухати народні пісні, що часто їх співала мати, та казки, які розповідала бабуся. Коли Павло навчився читати, то почав користуватись сільською бібліотекою. Незважаючи на те, що вона була убогою, хлопчик знаходив там легенди та розповіді про життя святих, які надзвичайно приваблювали його.
З теплотою і любов’ю згадував Павло Арсенович викладача літератури Харківської духовної семінарії, куди перейшов вчитися після закінчення Охтирської бурси. Педагог за покликанням, він добре знав свій предмет і вмів прищепити любов до літератури учням. Грабовський був одним із кращих учнів семінарії.
Як свідчать документи, свої ранні вірші поет почав писати в рідному селі. В ті ж роки він написав і вірш «Швачка». Грабовський достатньо знав життя цих трудівників, щоб реально змалювати картину важкої, підневільної праці, адже його рідна сестра теж була швачкою.
За свою активну революційну діяльність поет неодноразово сидів у в’язниці, де багато часу приділяв літературній діяльності як одному із засобів боротьби проти існуючого ладу. Свої твори підписував різними псевдонімами: Панько, Харко Воля, Павло Журба.
Завдяки Павлу Арсеновичу українською мовою прозвучали поезії щонайменше з 27 літератур світу, твори понад 280 поетів, зокрема О.Пушкіна, М.Лермонтова, В.Шекспіра, Р.Бернса та ін. Крім того, поет перекладав російські билини «Ілля Муромець», «Микула», «Святогор».
Дитяча тематика приваблювала поета протягом всього життя. Його вірші «Дітям», «До школи», «Щоглик», «Соловейко» мають для дітей широке пізнавальне, виховне та естетичне значення. Павло Грабовський майстерно відтворює красу рідної природи, розкриває багатий внутрішній світ ліричного героя у віршах-мініатюрах з циклу «Дріб’язочки»; вдало змальовує прихід весни у циклі «Весняночки»; зображує тяжке сирітське життя, поневіряння дітей у віршах «Дітки маленькі кликали маму», «Вийшла з хати стара мати».
Роки заслання вкрай підірвали здоров’я поета, він дуже хворів.12 грудня 1902 року перестало битися серце Павла Грабовського. Доля відміряла йому короткі роки життя, які він присвятив вірному служінню своєму народу. Та його полум’яне слово, жагуче бажання бачити свою країну вільною та щасливою, залишаються актуальними і дотепер.
コメント