140 років від дня народження Володимира Юхимовича Свідзінського (1885–1941)

2025 року минає 140 років від дня народження Володимира Юхимовича Свідзінського (1885–1941) — українського поета, перекладача, інтелектуала доби Розстріляного Відродження, який пережив арешт та трагічну загибель, будучи спаленим радянськими каральними органами у 1941 році.

Володимир Юхимович Свідзінський народився він 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року в селі Маянів на Вінниччині в родині священника. Був другою дитиною в сім’ї, мав 4 братів і сестру. Відомо, що предки поета з покоління в покоління були священиками. Очікувалося, що він, як батько і дід, також вибере духовне служіння, і спочатку все до цього йшло: хлопець навчався в Тиврівській бурсі, потім у Кам’янець-Подільській семінарії, яку через хворобу так і не зміг закінчити.

Згодом Свідзінський отримав економічну освіту у Київському комерційному інституті, щоправда, через брак грошей у сім’ї його навчання розтягнулося аж на 7 років. Але кохання відкоригувало долю поета. Володимир Свідзінський одружився з двоюрідною сестрою всупереч волі батьків. Молода родина мешкала у Кам’янці-Подільському. Незабаром народилася дочка Мирослава. Володимир працював архіваріусом, був аспірантом кафедри народного господарства і культури Поділля, Зінаїда вчителювала, а житло знімали прямісінько в школі.

У 1926 році Свідзінський палко захопився 18-річною Оленою Кондратьєвою.  У 1928 році Свідзінський, отримавши розлучення, одружується з Оленою. Але цей шлюб Свідзінського тривав недовго – Олена пішла від нього.

Одружитися знову заборонила донька. Володимир робив разом із донькою домашнє завдання, стежив, щоб вона росла читаючи найкращі твори світової літератури, а не радянські романи. 

Його перший вірш був опублікований у 1912 році. Після виходу збірки «Вересень» (1927), що дістала негативні відгуки, поета надовго припинили друкувати, а радянська влада замовчувала його творчість майже 30 років  – ніби й не було взагалі такого автора.

Свідзінський — автор кількох цінних наукових розвідок — про народні промисли Подільської губернії (ткацтво та килимарство), про графічне оформлення старовинних уніатських метрик. На жаль, не знайдено тексту його наукової доповіді «Про події на селах подільських року 1918». Він зробив значний внесок у перекладну літературу, переклавши твори Гесіода, Арістофана та «Слово о полку Ігоревім». 

Як і багато літераторів, Свідзинський заробляв на життя редагуванням і перекладами. Багато років він пропрацював у щомісячнику “Червоний шлях”. У двадцятих роках ділив кабінет із Павлом Тичиною.

Восени 1941 року Свідзінський був заарештований і спалений живцем разом з іншими в'язнями, що стало одним із проявів політики НКВС проти інтелігенції. 

Творчість Свідзінського характеризується "поетикою мовчання", яка стала для нього "способом шляхетної герметизації власного духу" у часи репресій.

Незважаючи на спроби влади забути його ім'я, частина спадщини поета, зокрема збірка «Медобір», потрапила за кордон і згодом була видана в Україні, а сам поет реабілітований у 1964 році.