Михайло Драй-Хмара (1889–1939) – український поет, літературознавець, поліглот, перекладач, педагог.
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 28 вересня (10 жовтня) 1889 року в селі Малі Канівці на Полтавщині (тепер – Чорнобаївський район Черкаської області) в заможній козацькій родині. Мати померла рано, коли Михайлику не було і 5 років. Батько дав синові гарну освіту. Початкову школу Михайло закінчив у Золотоноші, потім – вступив до Черкаської гімназії. Закінчивши там 4 класи, він поза конкурсом, як стипендіат, вступив до знаменитої колегії Павла Ґалагана в Києві. Цей навчальний заклад відповідав чотирьом старшим класам гімназії, і викладали у ньому найкращі педагоги Києва. Під час навчання (1908–1910) Михайло виявив схильність до філологічних наук, опанував французьку, німецьку, латинську й грецьку мови. У цей же час почав писати вірші.
Після закінчення колегії, юнак продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету (1910–1915). Там друкує свою першу наукову працю, опановує слов’янські мови. Згодом поглиблює знання в бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Загреба, Бухареста.
У 1914 р. Драй-Хмара одружується на дівчині з Поділля – Ніні Длугопольській, доньці священника с. Тростянчик, (нині Тростянецького р-ну на Вінниччині). Майбутня дружина поета навчалася у Київському інституті благородних дівиць, захоплювалася малюванням, називала себе художником. Саме в місті над Дніпром і познайомилися Ніна з Михайлом.
У 1915 році – він закінчив навчання в університеті і залишився на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання. Коли у зв'язку з війною Київський університет евакуювали у м. Саратов, Михайла відрядили в Петроградський університет. Саме там розпочалася «українізація» поета, яка спочатку проявилася у зміні прізвища: з Михайла Драй він став Драй-Хмарою – у прізвищі Драй йому вчувалося щось з німецької мови. У м. Петрограді він брав участь в об'єднанні студентів-українців, відвідував лекції з української історії, які читав українською мовою брат Михайла Грушевського – Олександр Грушевський. Своїй дружині – Ніні Петрівні, зізнався, що в російському північному місті він відчув себе українцем, і що ступивши на цей шлях, швидше помре, ніж зійде з нього. Ця обіцянка виявилася фатальною.
У кінці 1928 року в «Літературному ярмарку» М. П. Драй-Хмара опублікував сонет «Лебеді», присвячений друзям-неокласикам: Максиму Рильському, Миколі Зерову, Павлу Филиповичу та Освальду Бургардту (який друкувався під псевдонімом Юрій Клен).
З 1930 по1933-й працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при Всеукраїнській академії наук. У цей період на сторінках часописів «Нова громада», «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Зоря» та ін. з’являються його поезії. Більшість з них увійдуть до першої і, на жаль, єдиної прижиттєвої збірки з символічною назвою «Проростень» (1926). Помітним твором у спадщині Драй-Хмари є поема "Поворот" (1922–1927), яка є пристрасним монологом любові до України.
Сучасники іноді називали Михайла Драй-Хмару «співцем споглядання». Він віддається пошукам гармонії з природою, з людьми і світом. Милується красою рідної землі, озерами, луками, золотим сонцем, що скотилось на пухку солому, журавлями, які спішать з вирію. Пейзажні мініатюри поета вражають майстерним відтворенням звукових і зорових вражень. «Я світ увесь сприймаю оком, бо лінію і цвіт люблю» – пише він в одній із своїх поезій.
Другим покликанням у творчій діяльності М. Драй-Хмари була перекладацька робота, адже він знав дев’ятнадцять мов. В основному перекладав поетів, близьких йому за світонастроєм і стилем. Він однаково успішно відбивав у свічаді рідної мови вишукані поезії французьких поетів П. Верлена, Ш. Бодлера, Т. Готьє, С. Малларме, А. Рембо, П. Клоделя... Серед його перекладів – «Божественна комедія» А. Данте, низка віршів О. Пушкіна, «Демон» і вірші М. Лєрмонтова, О. Фета, І. Буніна, збірка віршів білоруса М. Богдановича та ін.
М. Драй-Хмара міг би ще багато зробити задля українського письменства, але в розквіті творчих сил його заарештовують у березні 1933 року. Невдовзі письменника випускають на волю, та позбавляють усіх посад, навіть не даючи можливості влаштуватись на будь-яку роботу. Другий арешт стає фатальним. Висунуте проти нього звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність. І хоча М. Драй-Хмара все заперечував, покарання не забарилось — п'ять років таборів, потім ще на 10 років.
Пішов він із життя в 1939 році. Щодо цього існує версія, підкріплена спогадами, що під час одного з чергових розстрілів кожного п'ятого у шерензі письменник став на місце смертника, тим самим врятувавши молоду людину.
Завдяки дружині поета до нас дивом дійшов рукопис другої його збірки "Сонячні марші" та написаний 1936 року у Лук'янівській в'язниці трагічний вірш "І знов обвугленими сірниками..." Згаданий вірш — то скрик болю і невимовної туги за молодістю, щастям і волею.
Comments