6 серпня 1945 року, 8:15 ранку, м. Хіросіма. Саме в цей час американський бомбардувальник скинув на японське місто уранову бомбу під назвою "litlle boy" (Малятко, маленький хлопчик) - так "лагідно" назвали винахідники та конструктори свого монстра-вбивцю - атомну бомбу.
Це перший в історії людства випадок, коли атомна бомба використовувалась поза межами ядерних полігонів.
Коли готувалась ядерна атака Японії, було обрано 17 місцевостей, але потім залишилося 4 міста, серед яких були Хіросіма та Нагасакі.
Хіросіма була одним з найбільших міст Японії, політико-економічним центром регіону Тюґоку. Її заснували самураї роду Морі наприкінці 16 століття як містечко при рівнинному замку у дельті річки Ота, що впадала у Внутрішнє Японське море. У 17 — 18 століттях Хіросіма була «столицею» автономного володіння Хіросіма-хану, а з другої половини 19 століття стала адміністративним центром префектури Хіросіма.
У першій половині 20 століття Хіросіма славилась великою кількістю освітніх закладів, історичних пам'яток, унікальних архітектурних будівель. Водночас це було велике військове місто.
На 1945 рік в Хіросімському замку розташовувався штаб командування 5-ї дивізії Імперської армії Японії, а на заході Хіросімської залізничної станції розміщувався штаб командування 2-ї Загальна армії Імперської армії Японії, що була сформована для оборони Японського архіпелагу. Довкола них стояли армійські казарми. На півдні міста існував порт Удзіна, де розташовувався штаб командування транспортної флотилії Імперської армії.
Загалом на момент ядерного бомбардування в Хіросімі проживало близько 350 000 осіб, серед яких постійні цивільні жителі становили 290 000, військові — 40 000, а приїзджі з провінції — 20 000 осіб.
Центр Хіросіми, куди була скинута бомба, був місцем проживання простого люду, головним міським осередком розваг та комерції. Більшість будинків району були дерев'яними, збудованими ще у 18 — 19 століттях.
3 серпня і 4 серпня 1945 року в Хіросімі лив дощ.
В неділю, 5 серпня, його відігнав антициклон і в місті відновилася гарна погода. Вночі в Хіросімі двічі піднімали повітряну тривогу і більшість жителів не виспалась, бо переховувалась у бомбосховищах. Того ж дня в центрі міста видавали рисові пайки.
Понеділок 6 серпня був робочим днем. Зайнявся теплий літній ранок.
О 7:09 в небі з'явився американський літак. Була піднята повітряна тривога і жителі поховалися у бомбосховища. Тривогу зняли о 7:31 і місто знову ожило. Всі поспішали на роботу і навчання, яка починалася о 8 ранку. Більша частина робітників, молодих жінок і понад 10 тисяч учнів середніх та вищих шкіл працювали на військових заводах Міцубісі та Тойо. Матері з дітьми та декілька тисяч школярів середніх і початкових шкіл проводили евакуацію будівель. Багато дітлахів дошкільного і молодшого шкільного віку, як жителів міста, так і приїжджих, були в цей час на навчанні в дитсадках та прихрамових школах.
О 8:15 17' ядерна бомба «Малюк» була скинута на Хіросіму з літака Боїнг В - 29 "Суперфортресс" з бортовим ім'ям "Енола Гей".
Падаючи, «Малюк» полишив капсулу і нісся додолу, безладно обертаючись довкола своєї осі. Незабаром стабілізатори хвостової частини схопили повітря і він прокреслив у повітрі параболу. Ядерна бомба вибухнула за 43 секунди після того, як була викинута з літака, на висоті 600 м.
В 500-метровій зоні епіцентру вибуху спалах і ударна хвиля сталися одночасно. Під тиском миттю було знищено усі будинки. Вистояли лише залізобетонні споруди, які зазнали страшних руйнувань. Ударна хвиля знищила більшість мостів.
Від потужного світлового випромінювання загинули усі люди, які були надворі. Їхня шкіра обвуглилась, а волога, що була в тілі, випарувалась. Вулиці були вкриті чорними погорілими трупами. Жар знищив також усіх тих, хто їхав у транспорті, що проїжджав центром міст.
Чорна грибоподібна хмара, пил і ґрунт, підняті в повітря ударною хвилею, повністю закрили сонце. Місто поглинула пітьма. Висока температура повітря і землі спричинили пожежі. За спогадами очевидців Хіросіма вмить перетворилася на пекельне «місто смерті».
За 1-2 км від епіцентру вибуху спалах прийшов раніше за ударну хвилю. Світлове випромінювання завдало людям тяжких опіків. Особливо постраждали жінки та школярі, які працювали надворі на громадських роботах. Серед них було найбільше загиблих.
Одразу після спалаху нагрянула гаряча ударна хвиля. Вона відкидала людей на десятки метрів, зривала їхній одяг та розпечену шкіру, жбурляла в них уламки дерев, черепиці та скла. Ті, хто опритомнів після удару, виявляли на своєму понівеченому тілі шматки шкіри, яка подібно до дрантя звисала з плечей, спини, ніг. Багатьом повибивало очі та розірвало нутрощі.
Люди, які перебували у будинках, змогли уникнути прямого теплового удару, але не уникли руйнівної сили проникної радіації. Ударна хвиля знесла дерев'яні споруди, ховаючи їхніх мешканців під уламками черепичних дахів. Вогонь, що виник від надмірного нагріву довкілля, спалював тих, хто намагався вибратися з завалів. В пошуках води та безпечного місця покалічені й обпалені люди кидалися до міських річок, ставків і басейнів.
Пожежа, яка спалахнула в центрі Хіросіми в радіусі 2 км, незабаром поширилися по всіх житлових районах, спричинивши вогняний смерч. Швидкість вітру сягала до 18 м/с. Вогняний буревій спустошив північну округу міста. В радіусі 2 км були випалені усі будинки, а в радіусі 3 км — 90 % усіх споруд. В цілому, полум'я охопило територію радіусом 11,4 км.
Після вибуху інфраструктура Хіросіми була знищена на 90 %. Місто виявилося паралізованим — мерія, префектурна адміністрація, штаб 5-ї армійської дивізії та інші установи згоріли, зазнавши істотних людських втрат. В такій ситуації рятувальні роботи довелося проводити загонам штабу армійської транспортної флотилії з портового району Удзіна, що був віддалений від епіцентру вибуху на 4 км і постраждав менше.
Насамперед солдати приступили до гасіння пожежі на півночі міста, у районі Кабе. Після цього вони приборкали вогонь у найголовніших лікарнях Хіросіми, які зробили місцем збору потерпілих. В перший же день рятувальних робіт вояки зібрали декілька тисяч поранених. Деякі з цих людей були направлені до карантинної станції на острові Ніно в Хіросімській затоці.
На вересень 1945 року кількість потерпілих, які перебували на лікуванні, перевищила 200 000 осіб.
Виходячи з того, що бомбовий запас бомбардувальника США В-29 становив щонайбільше 5 тонн, сила удару по Хіросімі дорівнювала нальотові 3 000 бомбардувальників, які скинули весь свій «вантаж смерті» одночасно. Для порівняння, найбільший рейд авіації США проти Японії відбувся 10 березня 1945 року, коли 344 літаки В-29 скинули на Токіо 2000 тонн вибухівки. Потужність ядерного бомбардування Хіросіми була в 8 разів вищою!
Під час ядерної реакції відбулося вивільнення енергії, пікове підвищення температури й тиску повітря, що спричинило ударну хвилю.
Швидкість хвилі в епіцентрі перевищила швидкість звуку, і через це були знищені практично всі будівлі.
Ядерна реакція супроводжувалась світловим випромінюванням, джерелом якого була вогняна куля. Температура її поверхні становила близько 7000 °C. Сама куля була схожа на друге Сонце, що висіло за кількасот метрів від земної поверхні.
Внаслідок цього в епіцентрі вибуху температура становила 3000 — 4000 °C. Уражені світловим випроміненням черепичні дахи плавилися, а дерев'яні покрівлі спалахували самі собою. Все живе горіло, тліло або зазнавало страшних опіків.
Після бомбардування рентгенівська плівка, яку ще не встигли використати в хіросімській лікарні Червоного хреста, була вся «засвічена», внаслідок чого японці зрозуміли, що бомба, скинута на місто, була ядерно. Земна поверхня була радіоактивно заражена продуктами ядерного вибуху.
У результаті вибуху над Хіросімою здійнялась величезна грибоподібна хмара, яка мала високу температуру та містила значну кількість радіоактивно зараженого ґрунту, піднятого з землі. Вона швидко здійнялась в повітря, а після охолодження в атмосфері — пролилася дощем. Його краплі були чорними й липкими внаслідок високого вмісту
пилу й бруду в хмарі. Цей дощ отримав назву «чорного дощу».
На відстані 1 км від епіцентру вибуху люди теж зазнали опіків дуже важкого ступеню тяжкості, при яких людська шкіра плавилася й звисала як дрантя. Пожежі, що сталася після вибуху, спричинили повторні опіки населення. Незвичайна спека, породжена вибухом і пожежами, відчувалася за 20 км від Хіросіми, в районах Кабе та Куре.
Впродовж наступних 7 днів 90 % мешканців міста, обпалені в радіусі 1 км від епіцентру вибуху, загинули. В радіусі 2 км люди зазнали опіків важкого або середнього ступенів тяжкості.
Багато людей мали тяжкі поранення від уламків скла та будівельних матеріалів, розкиданих ударною хвилею в результаті руйнації будинків. Ці уламки лишалися в тілі постраждалих десятиліттями після катастрофи. Ударна хвиля спричинила контузії, розрив нутрощів та очей.
В епіцентрі вибуху люди отримали смертельну дозу радіації і померли того ж дня або протягом місяця. В межах 5 км від епіцентру мешканці міста стали страждати гострим радіаційним синдромом. В перші дні він проявлявся у підвищенні температури, діареї, блюванні. Протягом наступних двох тижнів випадало волосся. Через 20 днів на тілі виникали петехії та запалення ротової порожнини, руйнувався кістковий мозок і лімфатичні вузли, різко скорочувалася кількість лейкоцитів та тромбоцитів в крові. У постраждалих, що отримали дозу радіаці в 6 Зв, була зруйнована система травлення, тому більшість з них померла впродовж місяця після бомбардування.
Більшість людей, які вижили, але були уражені радіацією, мали променеву хворобу, яка призводила до лейкозу. Піком захворювань став період з 1951 по 1952 роки. Серед хіросімців найчастіше зустрічався хронічний мієлолейкоз.
В 1950-х роках лейкоз був невиліковною хворобою, тому більшість хворих загинула. Серед них була 12-річна дівчинка Сасакі Садако, яка стала символом Хіросімської трагедії.
За даними повоєнних опитувань, приблизно третина жертв Хіросімської трагедії, які врятувалися, мали комплекс провини перед загиблими. Їх мучили докори сумління через те, що вони не змогли врятувати ближніх, врятувалися лише самі, або не могли напоїти спраглих, що помирали. Близько 10 % жертв бомбардування мали посттравматичні стресові розлади.
Треба зазначити, коли Хіросіма потерпала від ядерного бомбардування, літак «Енола Ґей» повернувся до острова Тініана, на базу північного летовища. Екіпаж бомбардувальника з 12 чоловік вітали сотні офіцерів та солдатів. Головнокомандувач стратегічної авіації США генерал-майор Карл Шпаац нагородив полковника Теббітса і його команду. Ввечері вояки 509-ї Змішаної Групи разом із вченими організували розкішну вечірку, яка тривала до пізньої ночі.
Ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі спричинило численні протести науковців та військових, які вважали такі дії антигуманними.
Наразі на місці вибуху в Хіросімі створений Хіросімський Парк миру. В епіцентрі знаходиться "Купол атомного бомбардування" — скелетоподібні руїни колишнього «Дому сприяння промисловості». Це найближча частково вціліла до епіцентру вибуху споруда. Її збережено у тому ж вигляді після бомбардування як нагадування про катастрофу. Це найвідоміша споруда парку.
Людство, маючи досвід цих ядерних бомбардувань, здавалося, мало б взагалі припинити будь-які роботи з ядерної зброї. Але сьогодні, як ніколи раніше, ми опинилися на межі загрози застосування ядерної зброї та підриву Атомної електростанції в Запоріжжі з боку Росії. Тож світові треба прийняти будь-які міри, щоб цього не допустити.
Більше інформації в наступних матеріалах:
Смерть від "ковтка води" - шокуючи свідчення тих, хто пережив ядерний удар по Хіросімі та Нагасакі - https://www.google.com/amp/s/www.5.ua/amp/svit/smert-vid-kovtka-vody-shokuiuchi-svidchennia-tykh-khto-perezhyv-iadernyi-udar-po-khirosimi-i-nahasaki-251316.html
«Відродження міста для багатьох стало несподіванкою»: Як Хіросіма оговтувалася від ядерного бомбардування. https://birdinflight.com/architectura-uk/20220811-hiroshima.html
Хіросімський меморіальний "Парк миру" https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%96%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%C2%AB%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D1%83%C2%BB
Yorumlar