Онлайн-рубрика «Гортаючи сторінки календаря»: поет – романтик Левко Боровиковський

Поет – романтик Левко Боровиковський (1806-1889) - до 220-річчя від дня народження українського поета, байкаря, перекладача, фольклориста, етнографа.

Левко Боровиковський по праву вважається одним із зачинателів української романтичної поезії.

Народився Левко Іванович Боровиковський 22 лютого 1806 р. в с. Мелюшки Хорольського повіту Полтавської   губернії в родині дрібного поміщика. Дід поета, миргородець Лука Боровик, походив зі старовинного козацького   роду. Він добре малював і грав на гуслях. Свій хист дід передав нащадкам: сину Івану та онукам. Левко   Іванович зі своїми синами також  захоплювався малюванням. Унаслідок цього Боровиковських селяни по-   вуличному називали  Маляренками, а куток, де вони мешкали, - Маляренківщиною.         Читати й писати Левко навчився вдома. Потім продовжив навчання у повітовому училищі в м. Хоролі (1818-   1822) та у Полтавській гімназії (1822-1826).

Інтерес до літератури у Боровиковського помітно зріс і розвинувся під час навчання на етико-   філологічному  відділі філософського факультету Харківського університету, куди він вступив у 1826 р.            Великий вплив на юнака справив український поет П. Гулак-Артемовський, який викладав там російську   історію, польську мову і статистику, керував студентським літературним гуртком.

У студентські роки з’являються перші оригінальні твори поета: у 1828 р. «Вестник Европы» надрукував   його поему-билину «Пир Владимира Великого» та баладу «Молодиця», написані у виразно романтичному стилі.           Після закінчення університету «Со степенью кандидата за отличие» Левко Іванович  викладає в Курській   гімназії історію, а згодом латинську мову. Пізніше його переводять у Новочеркаську, а потім – у Полтавську   гімназію та місцевий Інститут шляхетних дівчат. Серед його учнів був майбутній байкар Леонід Глібов.

Це був період найпліднішої творчої праці Левка Боровиковського. Крім романтичних поезій, з-під його пера виходить багато байок, він працює над укладанням словника української мови, записує зразки народної творчості.          У тридцять п'ять років поет одружується і в його літературній діяльності починається творчий спад. Незабаром Боровиковський переходить на посаду інспектора Полтавської гімназії. А ще трохи згодом письменника спіткала тяжка психічна хвороба. У віці  п'ятдесяти років він іде у відставку і живе то в рідних Мелюшках, то в Хоролі, зовсім припинивши літературну діяльність. З листів поета видно, що жилося йому дуже важко. В архівах збереглося  його «прошеніє» про збільшення пенсійної допомоги «для приличного безбедного меня и жены моей содержания и необходимейшего воспитания моих детей».Останні роки життя Левка Івановича минали в рідному селі. У 1876 році  письменник Олександр Кониський розшукав поета та запросив того взяти участь у виданні збірки творів українських письменників, яку він готував. Боровиковський радо відгукнувся, написав кілька байок і послав їх Кониському. Але через цензурні утиски задумана збірка не вийшла, і твори Боровиковського надовго залягли в архіві.Відомостей про останні роки життя Левка Івановича Боровиковського майже немає. Помер  поет 26 грудня 1889 р., поховано його в рідних Мелюшках.