Михайло Старицький: людина, що подарувала українському театру голос

185 років тому, у 1840 році, народився Михайло Петрович Старицький — людина, яка стояла біля витоків сучасного українського театру та літератури. Його ім’я поруч із такими титанами, як Микола Лисенко та Іван Карпенко-Карий, але внесок Старицького має свою особливу, яскраву тональність.

Старицький народився в сім’ї дрібного поміщика на Поділлі. З дитинства був надзвичайно допитливим: обожнював читати, вивчав народні пісні, легенди, слухав розповіді селян. Здавалось би, пересічний хлопець із провінції… але в його душі жила стихія творчості.

Михайло Старицький - творець, який будував українську культуру власними руками.

У другій половині XIX століття українська мова й культура переживали нелегкі часи. І саме тоді Старицький став одним із тих, хто взявся відроджувати й зміцнювати національне мистецтво. Він не просто писав, — він творив цілі інституції. Разом із Миколою Лисенком Старицький організував українську театральну трупу, якій судилося стати легендою. Їхні вистави збирали повні зали, будили національну свідомість і доводили, що українське мистецтво здатне бути професійним, глибинним і європейським.

Драматург, поет, перекладач — одна людина, багато талантів

Старицький залишив величезну спадщину:

Серед найвідоміших:

«За двома зайцями» — комедія, що й досі популярна на сцені і в кіно, історія про кохання, хитрощі та людські слабкості.

«Талан» та інші п’єси, що розкривали соціальні та сімейні проблеми українського суспільства XIX століття.

«Ой не ходи, Грицю…»- Михайло Старицький переробив сюжет відомої народної пісні (авторство якої приписують Марусі Чурай) у повноцінну драматичну виставу, що стала класикою українського театру.

«У темряві»- одна з найвідоміших соціально-психологічних драм Старицького, що розкриває трагічні конфлікти, які виникають у суспільстві, де корисливість і вульгарність тиснуть на високу духовність та справжні почуття.

Історичні драми: «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші» — твори, сповнені патріотизму та героїчного духу.

Лірика: ніжні, співучі вірші, багато з яких стали піснями:

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная": всесвітньо відома пісня, слова до якої написав Старицький, а музику — Микола Лисенко, що передає ніжність і романтичний настрій.

"Виклик": Вірш, що поєднує розкішні картини природи з глибокими почуттями ліричного героя, оспівуючи високе кохання.

Переклади: він перекладав Пушкіна, Лермонтова, Шекспіра, Гоголя — і робив це так майстерно, що переклади живуть у мові й досі. Його тексти — це жива мова, соковита, багата, народна. Старицький писав так, що кожен персонаж ніби оживав просто на очах.

Михайло Старицький помер у 1904 році, але залишив по собі культурний фундамент, на якому згодом виросли Леся Українка, Панас Мирний, Коцюбинський та десятки інших митців.

Михайло Старицький — це не просто письменник минулого століття. Це людина, чия творчість і сьогодні нагадує нам: культура, мова, мистецтво і театр — це серце нації. Його твори навчають сміятися, любити і думати, зберігати духовну спадщину для наступних поколінь.