Юрій Михайлович Мушкетик — визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс.
Народився Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на Чернігівщині. Батько працював тоді вчителем, мати багато років очолювала колгосп. Уже з дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школу сільського виховання.
Дитинство Ю. Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорстоко обірване війною. Особисті враження про ті драматичні часи згодом ляжуть в основу повісті "Вогні серед ночі" (1959), знайдуть відображення в ряді воєнних новел Ю. Мушкетика, немало прислужаться в написанні "окупаційної", "партизанської" частини роману "Жорстоке милосердя" (1973). А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села (і авторовому власному) стануть предметом зображення в повісті "Чорний хліб" (1960), що утворює своєрідну дилогію з повістю "Вогні серед ночі".
1953р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще три роки навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури.
Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954р., коли "Радянський письменник" опублікував його перший твір — повість "Семен Палій". На час видання дебютанту ще не виповнилося і 25 років. Але він оприлюднив великий історичний твір, який зробив його відомим і став знаковою подією в українській літературі. Повість була прихильно зустрінута критикою і читачем. Як розповідав сам письменник: працював над книгою ночами на кухні і підвіконні студентського гуртожитку. Однак і в композиції твору, і в обрисовці персонажів ще відчувалась недосвідченість автора. Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість — новий її варіант опубліковано в двотомнику його творів ("Дніпро", 1979).
Юрія Мушкетика зацікавила тема гайдамацького повстання, героїчної боротьби українського народу проти загарбників та поневолювачів України. Він глибоко дослідив історичне повстання і через три роки після історичної повісті “Семен Палій”, у 1957 році, видрукував історичний роман “Гайдамаки”. Головний герой твору – український народ. Але поряд із повсталими масами живуть і діють реальні імена – запорожець Максим Залізняк, очільник гайдамацького повстання, і уманський старший сотник Іван Гонта, який був на службі в магната Потоцького.
У своїх творах письменник не просто описує події, які відбувалися, а будує сюжети на глобальних проблемах та конфліктах нашого буття, без яких людське життя не існує. Зокрема, у творах “Вогні серед ночі” (1959) та “Чорний хліб” (1960) розгортаються події колгоспного села довоєнних часів та в роки гітлерівської окупації. Перо автора реалістично відтворює морально-психологічні характери персонажів і порушує споконвічну тему, про яку багато написано літературних творів: протистояння “добра” і “зла”. Але письменник по-своєму будує фабулу творів, чим вони запам’ятовуються.
Серед факторів, які сприяли зверненню письменника до сучасності, її «гарячої» проблематики, значну роль відіграла його тривала редакційно-журналістська робота (починаючи з 1956р., він упродовж двох десятків літ працює в редакції журналу «Дніпро» — відповідальним секретарем, а згодом і головним редактором).
Першим його кроком на тому полі став роман «Серце і камінь» (1962). А наступні твори — передусім роман «Крапля крові» (1964), почасти й «Останній острів» (1969), збірка новел «Зеленеє жито» (1965), повість «День пролітає над нами» (1967) — визначили основну лінію подальшого творчого розвитку письменника.
Цікавим свідченням дальшого творчого поступу є одна з пізніших повістей Ю. Мушкетика «Старий у задумі» (1974).
Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично-пригодницька повість «З'їж серце лева» (1972), адресована в основному юному читачеві, та художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій — печерні леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурами десь у часи середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати людьми, їхнє людське самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного вченого В. М. Глушкова.
Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).
Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Автор створює глибокі образи, продовжуючи пошуки нових форм і засобів вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об`єктом дослідження людину. Письменник прагне відбити різні періоди життя суспільства, розглядає різноманітні життєві ситуації, показує різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігає за дійсністю, тому герої його творів такі реальні, а проблеми, яких він торкається, такі актуальні. Творчість письменника багатогранна. За творами Мушкетика знято кінофільм "Біла тінь", фільми "Позиція", "Біль". Його книги перекладені багатьма мовами - литовською, болгарською, німецькою, іспанською.
Із дружиною був знайомий зі школи. Разом прожили 53 роки. Виховували двох доньок.
Юрій Михайлович Мушкетик має такі відзнаки:
• Премія Миколи Островського (1965), за роман «Крапля крові».
• Шевченківська премія (1980) за роман «Позиція».
• Державна премія СРСР (1987), за роман «Рубіж».
• Звання Герой України з врученням ордена Держави – 20 березня 2009
року.
• Відзнака «Золотий письменник України», 2012.
• Медаль «Івана Мазепи» (2016).
• Медаль «Олександра Довженка» (2018) – за визначний внесок в
українську літературу
20 березня 2009 р. Юрій Мушкетик отримав звання Героя України.
Помер Ю.М.Мушкетик 6 червня 2019 року у 90-річному віці у Києві.
Детальніше можна ознайомитися за посиланням:
Comments