До 85-річчя від дня народження Володимира Омеляновича Забаштанського (1940–2001)

Володимир Омелянович Забаштанський народився 5 жовтня 1940 року в селі (тепер селище міського типу) Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім'ї. Від нещасного випадку на вісімнадцятому році життя втратив зір і руки. Після лікування вчився у школі робітничої молоді, отримавши повну середню освіту, вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив 1969 року з відзнакою.

Перша збірка віршів «Наказ каменярів» з’явилася друком 1967 року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську школу-студію «Кобза» при видавництві «Молодь».

За життя вийшло 12 основних збірок поета і безліч публікацій у пресі. З'являлися одна за одною книжки справжнього поета: «Віра в людину», «Крицею рядка», «Грані краплі», «Вага слова», «Запах далини», «Жага життя», «Мужністю завдячую тобі»... Тема тяжкої долі українців стала визначальною для нього. Стилістично Забаштанський віддає перевагу ясності образу, економії слів і музичній пластичності рядка. Його поезія годі назвати експериментальною — вона радше опановує класичну ліричну інтонацію, але робить це з відчуттям сучасності: кожен образ «дихає» нинішнім часом. Саме така поезія часто найбільше потрібна: вона веде читача назад до себе, до домашнього вогню, до розуміння, що великі істини теж можуть бути простими.

Володимир Забаштанський — поет, який працював із тонкими інтонаціями людського досвіду. У його віршах зустрічається поєднання ліричності та рефлексивності; образи походили з простих буденних речей, а водночас розгортали філософські запитання про сенс і пам’ять. Його поезія часто говорить про:пам’ять і втрати; природу як дзеркало внутрішнього стану; прості предмети як символи життя;

За збірку «Запах далини» Володимира Омеляновича Забаштанського у 1986 року було удостоєно найвищої нагороди — Державної премії імені Тараса Шевченка. Чимало зробив В. Забаштанський і на перекладацькій ниві. Завдяки його старанням вийшли українською мовою книги письменників багатьох країн. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А.Іванова, повісті В.Астаф’єва «Кража» і «Десь гримить війна».

Помер 2 грудня 2001 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.