До 235 річчя від дня народження українського письменника та байкаря Петра Гулака - Артемовського

Письменник, перекладач, байкар Петро Гулак - Артемовський народився 27 січня 1790 року на Черкащині, в Городищі, у сім'ї священика. В 12 років став сиротою, ріс бідно. Пішов навчатися до бурси Києво - Могилянської академії. За спогадами самого Гулака - Артемовського, то був час, коли він їв недоїдки на базарі, одяг латав сосновими шпильками, а додому на канікули йшов пішки або плив на плотах по Дніпру. 

Після навчання, у 1813 році Гулак - Артемовський почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках польських поміщиків на Волині. У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету - вільним слухачем словесного факультету. Незабаром почав тут викладати: спочатку польську мову, потім історію, географію, статистику. Це стало його покликанням - природжений лектор, він подавав матеріал надзвичайно захопливо. 13 років Петро Петрович працював лектором кафедри польської мови, вчителем французької мови. Він обіймав обидві посади… безоплатно, працював на добровільних засадах.

Гулака - Артемовського тричі вибирали деканом факультету, а протягом 1841-1849 років він був ректором Харківського університету. Водночас  працював у Харківському і Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Дослужився до звання дійсного статського радника (прирівнюється до звання генерал-майора) та був нагороджений орденами Російської імперії - це давало Гулаку - Артемовському та його нащадкам привілеї потомственного дворянина.

Іншим покликанням Гулака - Артемовського було письменство. Він товаришував з Григорієм Квіткою - Основ’яненком, польським поетом Адамом Міцкевичем, Яхненками та Симиренками. Сам став автором віршів, байок, романтичних балад - саме він заклав в українську літературу основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади й подав приклад майстерного віршування.

Найперший вірш Гулака - Артемовського українською мовою з’являється у 1817 році. Але відомим поет став у 1818-му - тоді в журналі "Украинский вестник" опублікували антикріпосницьку сатиричну байку-казку "Пан та собака". На той час вона стала одним із найгостріших творів української літератури й однією з найвідоміших байок донині.

У 1820-ті Гулак - Артемовський публікує байки "Солопій та Хівря", "Тюхтій та Чванько" (1819), "Дурень і Розумний", "Цікавий і Мовчун" (1820), "Батько та Син", "Рибка", "Дві пташки в клітці" (1827) - у них піднімає життєві проблеми соціального характеру. Тоді ж створює першу українську романтичну баладу "Рибалка". Активно друкується в "Українському віснику" та стає одним із засновників "Українського журналу". Його творчість нині називають "веселим смутком мудреця".

Від літературної діяльності Петро Гулак - Артемовський відійшов на початку 1830-х - більшість уваги почав приділяти сім’ї.

Письменник був двічі одружений. Першою його дружиною була француженка Луїза, народила двох синів:  Клеоника (у майбутньому талановитий скрипаль-віртуоз) та Йосипа, рано померла від застуди. Петро Петрович згодом одружується на звичайній дівчині Єлизаветі Федорівні. У сім’ї, яка жила на околиці Харкова, народилося одинадцятеро дітей. Імена у дітей були дуже оригінальні – Епільдафор, Смарагд, Клеопатра, Аполлінарія, Санечка, Полінушка…

Найчастіше з прізвищем Гулак-Артемовський пов’язують автора першої української опери "Запорожець за Дунаєм"  - Семена Гулака - Артемовського, але той був племінником байкаря.

Походження свого прізвища письменник пояснював так: від "Івана Гулака, який жив у селі Артемовську. За розгульне життя місцеве населення прозвало цього Гулака "Гулякою", і, щоб не плутати з іншими представниками роду, стали звати Гулякою Артемовським".

Помер Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865-го у Харкові - під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято він особливо любив.