В історії української літератури виняткове місце посідає письменник Остап Вишня. Він започаткував новий жанр «усмішка» як різновид гумористичного прозового твору, що неабияк припав до вподоби читачам. Не випадково автора називали «королем українського тиражу».
Справжнє ім’я Остапа Вишні є Павло Губенко. Він народився 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва, що біля містечка Грунь, в Сумській області.
Цікаво, що свій псевдонім – П. Грунський, яким він підписував свої перші публікації, автор взяв саме з назви рідного містечка. Інший псевдонім – Остап Вишня придумав також сам. Ім’я взяв від одного з героїв твору «Тарас Бульба» Миколи Гоголя, якого дуже багато читав у дитинстві, в прізвище від того, що полюбляв вишні.
Сім’я письменника була багатодітною. Так, Михайло та Параскева Губенки виховували усього 17 дітей. Тому родина мала нелегка матеріальне становище.
Ще з дитинства Остап Вишня любив читати, хотів стати вчителем. Найперша книжка, яку прочитав письменник була «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя. Спочатку навчався в Зіньківській школі. Саме там його однокласником був інший відомий класик української літератури Микола Зеров.
Згодом навчався у Київській військово-фельдшерській школі. У 1907 році почав працювати фельдшером. Проте Остап Вишня не хотів присвячувати своє життя медицині, тому в 1917 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який так і не зміг закінчити. Адже в цей час розпочинаються події, пов’язані з українськими національно-визвольними змаганнями (1917-1921 року).
У 1924 році письменник одружився з українською акторкою Варварою Маслюченко. В подружжя був син В’ячеслав.
У 30-х роках ХХ століття письменника заарештувала радянська влада. Однією з передумов цього була стаття «Що таке Остап Вишня», яку написав радянський письменник Олексій Полторацький, де він критикує творчість сатирика та пише, що його твори не передають правдиво радянське село. У 1943 році письменника звільнили з ув’язнення. Це сталося на прохання Олександра Довженка. Після цього Остап Вишня продовжив свою літературну діяльність. Однак тоді радянська влада пильно стежила за роботою автора. Йому дозволили працювати редактором журналу «Перець».
Свій перший твір під назвою «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» Остап Вишня опублікував у газеті «Народна Воля», що виходила в Кам’янець-Подільському (1919 рік). Тоді він підписав його псевдонімом «П. Грунський».
Письменник започаткував новий літературний жанр – усмішка, який називав різновидом фейлетону. В цьому жанрі він написав велику кількість творів, зокрема в 20-х роках Остап Вишня видав такі збірки усмішок, як-от: «Вишневі усмішки (сільські)» (1924 рік), «Вишневі усмішки кримські» (1925 рік), «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні» (1926 рік), «Вишневі усмішки театральні» (1927 рік), «Вишневі усмішки закордонні» (1930 рік ). А у 1956 році вийшла збірка «Мисливські усмішки».
«Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки», – зазначав авто про особливості свого жанру.
Найближчий друг Остапа Вишні – М. Рильський. Товаришував він і з М. Хвильовим та М. Кулішем. Рильському він навіть присвятив свій твір «Як варити і їсти суп із дикої качки». Разом товариші любили ходити на полювання та риболовлю. Це було для двох друзів можливістю насолодитися спілкуванням на лоні природи, яку так любили.
«Хай живуть зайці» з таким гаслом Остап Вишня збирався на полювання.
Крім короткої прози, зберігся щоденник письменника «Думи мої, думи мої..». Також Остап Вишня перекладав твори класиків іноземної літератури.
У 1955 році сатирика реабілітували. А через рік 28 вересня 1956 року він помер. Поховали Остапа Вишню на Байковому кладовищі у Києві.
Вишня був переконаний, що сміх має здатність зцілювати організм від недуг. Сам же він прожив недовго – 66 років.
Остап Вишня – неймовірно популярна особистість, письменник рекордних – мільйонних тиражів, твори якого знали навіть неписьменні. У нього дуже важка доля, але й після 10 років каторги не перестав він “усміхатись” та працювати аж до смерті.
Comments