День народження української поетеси, письменниці та громадської діячки Ліни Костенко

Сьогодні, 19 березня, святкує свій День народження українська поетеса, письменниця та громадська діячка Ліна Костенко. Одній із найвідоміших українок сучасності виповнилося 95 років.

Ліна Костенко народилася в невеличкому місті Ржищів (Київщина) у родині вчителів. За першою освітою вона педагог. Другу вищу здобувала у Московському літературному інституті.

Дитинство Ліни Костенко пройшло в роки Другої світової. Ці дитячі спогади вплинули на її творчість, вона багато писала про війну та мир. Вона мало розповідає про це, але в поезіях можна зустріти рядки про "балетну школу" замінованого поля та "дитинство, вбите на війні".

В дитинстві мріяла бути льотчицею. Якось вирішила стрибнути з парашутом. Взяла стару мамину парасольку, обідрала чорну тканину (адже парашут повинен бути білим, яким бачила його в небі), натягнула на каркас простирадло. Забралася на горище і, відкинувши драбину, стрибнула … Звичайно, сильно забилася. Але не плакала.

Писати Ліна почала в літературній студії при журналі "Дніпро", якою опікувався Андрій Малишко, друкуватися почала в 16 років. Її онучка Ярослава-Франческа Барб'єрі розповідає про бабусю, що її вибір міг бути й не літературним — за її словами, Костенко з підліткового віку була закохана у філософію, вже тоді читала Руссо, Дідро, Вольтера, Канта. Та на філософський факультет університету Шевченка вступ для неї був закритий через "неблагонадійність" родини.

У 1956 році, випускниця Київського педагогічного і Московського літературного інститутів, вже на той час мала три поетичні збірки. Літературознавці і критики пророкували їй велике майбутнє, але раптом книгу "Зоряний інтеграл" забороняє до друку радянська цензура. Аргумент — політична позиція авторки.

Вірші Ліни Костенко стали ходити в самвидаві. Наступну збірку "Княжа гора" теж зняли з верстки. Сучасники розповідають, що цілком імовірно йшлося лише про одну поезію про Україну, яка не догодила тим, що була "недостатньо радянською". Але затята Костенко на поступки не пішла: "Або збірка буде із цим віршем, або не буде збірки!" І збірок більше не було. За активну участь у дисидентському русі була надовго виключена з літературного процесу. Вимушене мовчання тривало 16 років, в Україні твори Костенко не друкувалися. У відповідь на таку жорстоку ценцуру, поетеса навіть оголосила голодування. Так історичний роман у віршах "Маруся Чурай", шедевр української і світової літератури, за який Костенко в 1987 році отримала Шевченківську премію, пролежав нікому не відомим цілих 6 років.

За книгу «Інкрустації» Костенко отримала премію Франчески Петрарки. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянської академії.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко – єдина з українських письменників – майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону. Та висвітлювала цю трагедію у своїх віршах.

Улюблений музичний твір Ліни Костенко – «Реквієм» Верді, особливо «Dies Irae» («День Гніву»).

Відмовилась від звання Героя України, так як для неї політичні заслуги неважливі, так як покликання письменника – лише писати.

Ліна Костенко була двічі заміжня: першим чоловіком поетеси став її однокурсник, польський письменник Єжи-Ян Пахльовський, а другим – керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х Василь Цвіркунов. Від першого шлюбу у поетеси є донька – українська письменниця і культурологиня Оксана Пахльовська, а від другого – син Василь, який працює програмістом.

Поетеса любить подорожі. Свого часу вона разом із чоловіком Василем Цвіркуновим об’їздила всю Україну на їхньому «Запорожці».

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко дала інтерв'ю телеканалу «Київ», у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

Через впертість та неабияку сміливість Ліну Костенко називають залізною жінкою. Вона завжди говорила та писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялись репресій та мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса унаслідувала від бабусі.