Центральна бібліотека неодноразово писала про ромів. Цей таємничий та багатостраждальний народ в історії людства неодноразово піддавався гонитві, переслідуванням, передвзятому ставленні, та просто знищенню.
Але такого масового знищення, як у часи Другої світової війни, цей народ не знав.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили від трьох до чотирьох тисяч ромських в’язнів. Це чи найбільша масова загибель людей одної національності. Тому саме 2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
Загалом у цьому таборі з 23 тис. циган, депортованих з 14 країн, загинуло понад 20 тис. Вважається, що під час геноциду від репресій загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів. В процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від вбивств нацистів. Понад 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено фашистськими режимами.
Під час Другої Світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено порядком 19 — 20 тис. осіб національності рома, проте немає даних про загиблих на примусових роботах, у таборах-гетто, під час рейдів проти УПА та радянських партизан тощо.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
Ось лише кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
Нацисти розпочали і здійснювали геноцид ромів не у вакуумі. Упередження щодо ромської спільноти існували у європейських суспільствах давно. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад, внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, – ігнорували. Нацисти використали та посилили ці упередження. Після приходу до влади вони поступово ізолювали ромів, позбавляючи їх прав, доступу до освіти та заробітку. Наприклад, ромські артисти й музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Безробіття серед ромів, яке зростало через обмеження, нацисти видавали за доказ того, що роми є «асоціальними».
Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть, і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Тут упродовж 1930-х примусово псевдонауковими методами обстежили десятки тисяч ромів. Наприклад, вимірювали діаметр голови. Переслідували й тих, хто походив зі змішаних родин. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті.
В Україні роми на початку 1940-х років також вели як кочовий, так й осілий спосіб життя. Коли нацисти окупували Україну, вони, як і в Європі до цього, почали переслідувати ромів незалежно від їхньої соціалізації. Тут більшість ромів загинули не в концтаборах чи газових камерах, а від куль.
Першими жертвами Бабиного Яру у вересні 1941 року стали саме роми, п'ять таборів яких навколо Києва були цілковито знищені нацистами за кілька днів.
Письменник Анатолій Кузнєцов у романі «Бабин Яр» писав: «На ромів фашисти полювали, як на дичину. Вони підлягали такому ж негайному знищенню, як і євреї ... Ромів везли в Бабин Яр цілими таборами». Серед киян поширилася гірка примовка: «Немцы пришли – гут! Евреям капут. Цыганам тоже. Украинцам – позже».
Загалом на території України існує понад дві тисячі місць поховань жертв масових убивств ромів.
Задокументовано, що в окремих випадках нацисти, збираючи ромів для розстрілу, маскували свої справжні наміри інформацією про переселення. Наприклад, в 1942 році ромам Чернігівщини повідомили, що їх переселятимуть до Сербії. Натомість – розстріляли. Всього відомо про понад 140 випадків масових вбивств в окупованій нацистами частині України.
Але навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. Провину перекладали на жертви, на самих ромів. Знадобилось багато зусиль та часу, щоб суспільства визнали геноцид ромів.
Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування 12 чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав знищення 500 тисяч циган у концентраційних таборах «убивством народу» – через расистські причини. Ще через 15 років ромів у Німеччині було визнано національною меншиною.
Геноцид ромів нацистами визнали Україна, Польща,
В Україні в місцях масової загибелі ромів встановлені пам'ятники та пам'ятні знаки. В Києві в Бабиному Яру встановлений монумент «Ромська Кибитка».
В Музеї «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» відкрита постійно діюча експозиції «Трагедія ромського народу в Україні та Молдові».
В м. Деражня Хмельницької обл. також встановлений монумент.
Більше інформації про геноцид ромів можна дізнатись за посиланням https://bit.ly/3ijxAQW - онлайн-проєкт та виставка «Зневажений геноцид» Українського центру історії вивчення Голокосту.
Commentaires