Дмитро Павличко – український письменник, громадський та політичний діяч, перекладач, літературний критик й Герой України.
Велика людина, яка працювала та творила для українців та Батьківщини в цілому.
Справедливо говорять, що біографія поета — в його віршах. З поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж з підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета.
Автор пісні "Два кольори" народився 28 вересня 1929 року у селі Стопчатів Івано-Франківської області у сім’ї простого хлібороба. У його батька було 5 дітей, вони жили не заможно, але щоб дати освіту своїм дітям, він був змушений працювати на поляків. Мати Д. Павличка прищепила сину любов до поезії Шевченка і Франка.
Початкову освіту здобув у польській школі, де було нелегко:
« Мені важко було навчатися у польській школі. Мені вчитель дала читати вірш польською мовою, на що я відповів: «Я українець. Буду читати вірші українською мовою», за це вчитель мене била залізною палкою по моїм лодоням та казала: «Нема нації «українець», є нація «русин». І ти є русином, запам’ятай!».
Продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в Яблунівській середній школі. Вже в 5 класі Д. Павличко починає писати свої перші вірші у дівочих зошитах. Він писав любовні вірші дівчаткам.
Перший опублікований вірш митця "Дві ялинки" (1951) було надруковано під час навчання у Львівському університеті, проте відлік творчості почався ще в 1940-х: твори Павличка були відображенням тогочасних суспільних подій в Україні.
У 1953 виходить перша поетична збірка автора "Любов та ненависть", за нею – інші. Вісімнадцятитисячний тираж збірки "Правда кличе" навіть було вилучено зі продажу та знищено. Причиною для цього став сонет "Коли умер кривавий Торквемада" – реакція письменника на смерть Сталіна. На його підтримку виступали письменники Павло Тичина та Олесь Гончар.
Багатьма своїми поезіями Дмитро Павличко возвеличує кохання, пише на інтимні та філософські теми, присвячує рядки рідній мові, займається літературними перекладами. Займався перекладацькою діяльністю – переклав поезії Хосе Марті, Николи Вапцарова та сонети Шекспіра. Саме завдяки йому вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Вільяма Шекспіра в шести томах. Також він перекладав з англійської, іспанської, італійської, французької,португальської, їдиш та багатьох слов’янських мов.
Чимало текстів, що вийшли з-під пера поета, стали піснями. Це і "Впали роси на покоси", і "Явір і яворина", і "Долиною туман тече".
Однак найвідомішою серед них залишається поезія Дмитра Павличка "Два кольори".
Подорожуючи світом (Куба, Канада, Америка та інші країни), глибоко ознайомився зі світовою літературою. Він не тільки розширив своє уявлення про світ, а й наблизився до нього за допомогою поезії Заходу і Сходу, збагативши свою власну художню палітру. Павличко блискуче оволодів складною віршовою формою, як сонет, зробив чималий внесок у його цікавий різновид — білий сонет, увів в українську літературу поширені в близькосхідній ліриці рубаї, відродивши у сучасній поезії жанр притчі.
Все життя Павличко бореться за українську мову і прославляє її. Саме Павличко дав змогу читати українською твори Шарля Бодлера, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Рільке, Генріка Ібсена та багато інших.
Видав багато книг для дітей, серед яких казка «Золоторогий олень», «Дядько Дощ».
Дмитро Павличко став одним з активних організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, а з 1989 року – першим головою Товариства української мови імені Шевченка. У 1991 році він – один із авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави. Її іноді іменують саме «доктриною Павличка».
Дмитро Васильович Павличко помер 29 січня 2023 року на 94-му році життя. 1 лютого його поховали у Стопчатові – малій батьківщині поета.
Comments