85 років від дня народження Олега Юхимовича Орача (Комара), українського поета, прозаїка, дитячого письменника

Книги Олега Орача — це чудова мандрівка у поетичний, неповторний, сповнений відкриттів і несподіванок світ дитинства, у якому жити дуже цікаво.

Олег Юхимович Комар, відомий як Олег Орач  народився 6 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі у вчительській родині. Дитинство провів на Донеччині, у степах Приазов’я. Підлітком його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками. З тих пір потяг до мандрів став рисою характеру Олега Юхимовича. Ще у школі в селі Червоний Орач (звідки й псевдонім) хлопчик почав писати вірші. Одного разу вчителька, прочитавши ті перші, ще невправні віршенята, пильно подивилася йому в очі й мовила: «Бути тобі поетом  Українським». І хлопчик повірив вчительці.

Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту, де навчався з українським поетом, правозахисником Василем Стусом, про якого у 1993 році видав книжку спогадів. Закінчив Вищі літературні курси в Москві.

У 1965 році дебютував першу збірку поезій «Подорожник», підписану псевдонімом Олег Орач. Псевдонім Орач він взяв собі від назви села Червоний Орач, де працював по закінченні Донецького педінституту.

Наступні книжки – і віршів, і оповідань, а він починає писати і прозу, – з наростаючою переконливістю свідчать про самобутній талант автора: "Земля на видноколі", "Передчуття", "Долоні", "Написи на снігу", "Свято спілого листя". Результатом письменницьких спостережень за життям в Уссурійському краї стала видана у кінці 60-х років минулого століття у Донецьку збірка новел "За білим перевалом". Книжка наповнена сюжетами із народної творчості народів Сходу, тут автор виявляє себе знавцем і поціновувачем фольклору народів Приамур’я.

Після суворих буднів тайги Олегу Орачу – людині, що мала ніжну душу, чисті думки, крилату мрію та талант припадає до серця писати для дітей . Одна за одною виходять його збірки: "Журавликова пісня", "Березневі світанки", "Хто де живе", "Дружна сімейка", "Довге літо", "Жаб’ячі перегони", "Кукуріки кукурікали". Саме за дитячі твори, а саме за збірку "Журавликова пісня", 1993 року письменник отримує літературну премію імені Лесі Українки.

Твори Олега Орача перекладалися багатьма мовами, і сам він плідно працював у галузі перекладу, переважно книг для дітей та юнацтва. У його перекладах вийшли друком якутські та алтайські народні казки.

Дружина — українська поетеса Галина Калюжна. Помер Олег Орач в 2005 році, похований у Києві.