50 років від народження Василя Ярославовича Сліпака

20 грудня - 50 років від народження Василя Ярославовича Сліпака (1974–2016), всесвітньо відомого українського оперного співака, соліста Паризької національної добровольця опери, «ДУК-ПС», волонтера, учасника Революції гідності та бойових дій на сході України, Героя України (посмертно).

Народився Василь Сліпак у м. Львові. У його родині не було музикантів, але він з дитинства завжди співав, а в своїх інтерв’ю часто розповідав, що особливо його підтримував старший брат Орест, який 1983 р, коли Василю було лише дев’ять років, відвів його до легендарної львівської хорової капели «Дударик».У складі «Дударика» він перебував понад десять років і об’їздив з ним пів світу, виступаючи на найпрестижніших сценах – у Карнегі-холі в Нью-Йорку, у Соборі Паризької Богоматері, у Варшавській філармонії тощо. У 1992 р. вступив до Львівського Вищого державного музичного інституту ім. М. Лисенка.  В 1994 р. на X Міжнародному конкурсі ораторії і пісні «Гран-Прі France Telecom» у французькому місті Клермон-Феррані (Франція) здобув Гран-прі й Гран-прі глядацьких симпатій.

У 1996 р. його запросили в Паризьку національну оперу солістом.  Мав величезний діапазон голосу, співаючи одночасно контртенором та баритоном. Він був два метри на зріст та розмовляв сімома мовами, мав неймовірну харизму, яскраву зовнішність і був справжньою зіркою європейської сцени понад 20 років. Його хотіли бачити всюди: опера Бастилії, головний зал ЮНЕСКО в Парижі, Ковент-Гарден, Краківська опера та десятки інших театрів. Товаришував митець із голлівудськими зірками та режисерами, виступав на найпрестижніших сценах не лише французької столиці, а й світу, але душею та серцем завжди був з Україною. Серед насиченого творчого життя у графіку В. Сліпака завжди знаходилось місце для України, де він виступав постійно. Так, ще у 1994 р. на фестивалі «Київ Музик Фест» він виконав камерну кантату О. Козаченка «П’єро мертвопетлює» на однойменний вірш українського поета-символіста М. Семенка. Цей твір виконував багато разів на сценах у всьому світі, прославляючи як українського поета-футуриста Семенка, так і сучасного композитора О. Козаченка. Окремою його місією була промоція української класичної та сучасної академічної музики за кордоном. Деякі твори українських композиторів європейська публіка вперше почула саме у виконанні неймовірного голосу В. Сліпака.

З початком Революції Гідності, Василь Сліпак брав участь у багатьох мітингах у Парижі і фактично всі свої кошти витрачав на допомогу. Він очолив волонтерський рух у Франції, організовуючи різні акції на підтримку майданівців, збираючи кошти та відправляючи гуманітарні вантажі. Разом з друзями-співаками створив організацію «Оперні співаки для дітей». Це тоді він сказав: «Як чоловік – можу бути на війні, а як артист – можу робити максимальну промоцію України у Франції». Уперше він вирушив на Донбас у травні 2014 р. Пробув там у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» понад місяць. Воював у Пісках, у районі донецького аеропорту.

Брав участь у боях за Авдіївку. На фронті В. Сліпак одразу отримав позивний «Міф» – на честь Мефістофеля, героя своєї улюбленої опери «Мефістофель» Ш. Гунно. Фатальна поїздка на Донбас була для В. Сліпака вже третьою. А вдруге він поїхав на фронт у вересні 2015 р., в с. Водяне під м. Маріуполем, у жовтні повернувся до Парижа. 18 червня 2016 р. була третя його поїздка на Донбас. Він планував залишитися там на півроку. 29 червня 2016 р. загинув від кулі снайпера в бою за позицію Мурашник біля Дебальцевого. Поховали В. Сліпака на Личаківському кладовищі у м. Львові. В 2017 р. Указом Президента України «За виняткові мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» Василю Ярославовичу Сліпаку присвоєно звання «Герой України» (посмертно).