5 липня відзначається 85 років від дня народження Анатолія Васильовича Тарана

Анатолій Таран був і залишається в поезії виразником того покоління, хто дитиною пережив воєнне лихоліття, спізнав голод і холод, пережив трагедію втрати найдорожчих людей і розправив плечі на страшних повоєнних руїнах.

Анатолій Васильович Таран побачив світ 5 липня, у селі Миропіллі Краснопільського району на Сумщині. Невдовзі родина переїхала в село Будилку Лебединського району, де він провів дитячі та шкільні роки. Анатолій був одним із кращих учнів у класі, а у вивченні української мови та літератури не мав собі рівних. Уже школярем почав публікувати вірші в районній газеті, а згодом, здобувши атестат, пішов навчатися на факультет журналістики Львівського вищого військового училища.

У 1963 році видав першу збірку віршів «Я — мільярдер». Всього опублікував 15 поетичних і прозових книг. У співдружності з композитором Ігорем Якубовським написана низка гарних пісень.

Понад 25 років життя офіцер-журналіст Анатолій Таран віддав службі в армії, і повсякчас його грізною “зброєю” було друковане слово. Саме за цей час розквітнув у ньому талант поета: одна за одною виходять збірки “Реальність”, “Ранкова шибка”, “Аеродром”, “Квіти вогню”, “Невтрачена мить”, “Ветерани фронтового дитинства” та ін. Поезії Анатолія Тарана за змістом влучні, неначе постріл. У них часто подається філософське узагальнення теми людського буття, природи, кохання. Поет стоїть на сторожі української мови. Не зважаючи на те, що десятиліттями жив і працював у російськомовному середовищі, пише тільки українською – батьківською мовою. Недарма Олесь Гончар назвав Анатолія Тарана “українською душею в сірій шинелі”.

Звертає на себе увагу така закономірність, що проходить через усі книжки поета. Тема війни у його віршах переростає в тему миру, захоплення подвигом батьків у минулій війні, йде поряд з утвердженням морального здоров'я спадкоємців великої Перемоги. Військово-патріотичні мотиви не затінюються, а підсилюються, чіткіше увиразнюються його ліричними заглибленнями у світ особистих переживань,

Перші романси – “Журавлі”, “Спогад про дощ” і деякі інші – були написані й озвучені ще за життя творця текстів. Подальшу працю з увічнення пісенної спадщини поета продовжує до сьогодні його вірний друг. І звучать по радіо, на телебаченні, зі сцен і майданів Києва музичні твори на слова Анатолія Тарана в авторському виконанні Ігоря Якубовського.

Готується до видання аудіоальбом пісень і романсів “Вечорова паризька зоря” (музика та виконання І. Якубовського, слова А. Тарана), до якого ввійдуть 17 пісень і романсів: “Вечорова паризька зоря”, “Вітаю Вас, білесенька княжна”, “Санта Людмила”, “Ваша світлість любов”, “Дорогі ви мої українці”, “Спогад про дощ”, “Журавлі”, “Нахились наді мною, кохана” та ін. У додаток до альбому передбачається включити клавір і детальну розшифровку акордів для гітарного акомпанементу.

За нез’ясованих обставин помер 21 березня 1995 року. Похований на Байковому кладовищі. Журналіст-поет Анатолій Таран передчасно пішов із життя, та незнищенною залишилася його творчість.