290 років від дня народження Йоганна Карла Августа Музеуса

Йоганн Карл Август Музеус – німецький письменник, літературний критик, філолог, педагог. Автор збірника літературних казок «Народні казки німців».

Народився 29 березня 1735 року в Йєні, у сім'ї скромного урядовця. Батьки вирішили дати єдиному сину духовну освіту, тому до 9 років хлопчик жив у свого дядька в Альштедті, який виховував його на християнських цінностях.

 Закінчивши гімназію у Ейзенасі, 19-річний Музеус поступив в Йєнський університет на курс теології.  У 1758 році отримав диплом магістра вільних наук. Після навчання Музеус  поїхав у Веймар, літературну столицю цього часу,  влаштувався на посаду вчителя місцевої гімназії, де викладав німецьку і латинську мови, ораторське мистецтво, займався філологією  і письменницькою діяльністю. Написані в цей період книги «Грандісон другий» (1760-1762) і «Фізіогномічні мандри» (1778), користувалися великою популярністю серед сучасників. З 1763 року  Музеус працював літературним критиком у журналі «Загальна німецька бібліотека». За 3 роки співпраці із журналом він прорецензував близько 350 сучасних йому романів, взявши за основу рівень художньої теорії епохи Просвітництва, яка відроджувала античне красномовство і риторику. У 1770 році Музеус став професором класичної філології та історії. У цьому ж році одружився на Магдалині Крюгер, яка народила йому двох синів.

В останні роки свого життя Музеус збирав твори усної  народної творчості – казки, перекази, легенди. Підсумком його діяльності стало видання п'ятитомного збірника «Народні казки німців» (1782-1786).

Книга народних казок  в  обробці Музеуса (через що їх відносять до жанру літературної казки) мають справжню літературну цінність. У Німеччині «Казки» користуються великою популярністю, постійно  перевидаються. Збірник розпочинається біографією письменника. Далі йде передмова автора, написана ним  у вигляді листа Давиду Рункелю, в якому Музеус розповідає про свою роботу над книгою, підкреслює   значення усної народної творчості, наводить приклади звернення до фольклору інших авторів. У збірнику є чотирнадцять казок і легенд, написані в манері рококо, модної на той час  в Європі культурної течії (для рококо характерним є прагнення відійти від дійсності,  неприємних думок, бажання перетворити життя у постійне свято, в суцільну насолоду). Для своїх розповідей Музеус взяв за основу сюжети  відомих казок і зробив їх набагато цікавішими.  Персонажі творів  зображені  переважно в атмосфері 12-18 століть. Однак, середні віки  у Музеуса – тільки декорація, герої казок – його сучасники. Наприклад, мужні лицарі із легенд про Рюбецаля чи простодушні зброєносці Роланда, або мудрий правитель Богемії Крок, виходець з народу, чи  аристократи – про цих людей Музеус розповідає так, ніби їх бачив і добре знає. До скромних, працелюбних  селян, ремісників, підмайстрів, які заробляють на хліб чесною працею, автор  ставиться з прихильністю і симпатією, а з ледарів, нероб і дармоїдів  безжалісно глузує. Особливо майстерно змальований образ доброго і благородного лицаря Рюбецаля, якого обдурила донька силезького короля. Він не милує багатих і знатних, а  сім'ю бідного лісоруба рятує від злиднів.

У казках  Музеуса добро завжди перемагає зло, хороші вчинки винагороджуються, а погані – караються. Весь світ казок наповнений несподіваними ситуаціями і цікавими розв'язками. Багатою в стилістичному і лексичному значенні є мова, автор використовує  архаїзми, неологізми,  іншомовні слова, прислів'я, рядки з народних пісень.

Помер Музеус восени 1787 року, незабаром після завершення роботи над казками. Поховали його на Веймарському кладовищі.