205 років від дня народження Божени Нємцової (1820-1862), чеської казкарки, прозаїка

Божена Нємцова, або Барбора Панклова, народилась 4 лютого 1820 р. у Відні. Вона була дочкою покоївки Терези Новотної і конюха Яна Панкла, які служили у графині Саган. Батьки Божени Нємцової через деякий час після народження дівчинки переїздять разом з графинею у її багатий маєток Ратиборжиці.

В Ратиборжицях, у так званому Старому Белидлі, в бідній халупці проходило дитинство письменниці. З ранніх років життя її було безрадісним. Барунка, як називали Божену Нємцову в дитинстві, була старшою з 14 дітей в сім’ї. Батьки були постійно зайняті, і діти росли без батьківської теплоти і піклування.

Божена Нємцова, живучі по сусідству з графським маєтком, спостерігаючи пусте і безцільне життя графині та її приспішників, невилазні злидні, що процвітали навколо, підневільну працю селян, з дитинства відчула соціальну несправедливість. Велику роль у вихованні майбутньої письменниці відіграла її бабуся Магдалена Новотна, розумна, хоча і неписьменна чеська селянка. Вона знала багато старовинних чеських пісень, казок, героїчних переказів і прищепила своїй онуці палку любов до поневоленої батьківщини, трудового народу, до його потоптаної німецькими загарбниками культури. Розповіді бабусі Божена Нємцова використала пізніше як матеріал для багатьох своїх творів.

В літературу Б. Нємцова приходить на початку 40-х років, у період розгортання національно-визвольного руху в Чехії. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди». Це казки не про духів, не про таємниче загробне життя, які популяризувались у середовищі чеського міщанства. Це, насамперед, реальна розповідь про життя бідних людей, про їх потреби, інтереси, справедливі вимоги. У казках, «створених на народному матеріалі, але викладеному більш захоплююче і краще», Божена Нємцова вперше порушує питання соціального звучання. Особливо характерною у цьому відношенні є казка «Покарана гордість», в якій письменниця показує невимовно тяжку долю нещасних тружеників, відданих на поталу експлуататорам. Жорстоку господиню, яка знущається з дівчат-служниць, Божена Нємцова примушує на собі відчути весь тягар народного горя, пережити голод, злидні, безправ’я.

У роки глибокої особливої  кризи, після смерті сина Немцова написала свій найкращий твір – «Бабуся», навіяну спогадами про дитинство. Немцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя» вона описала українські обряди – сватання та весілля. Елементи українського фольклору є і у збірці «Словацьки казки та оповіді».

В січні 1862 року вона померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» та похована на Вишеградському кладовищі.

Казки Божени Немцової увійшли в золотий фонд чеської літератури.