185 років від дня народження Альфонса Доде

13 травня 1840 року у французькому місті Нім народився Альфонс Доде — майбутній майстер прози, драматург і поет, який прославив Прованс у літературі. Його життя і творчість стали втіленням тонкого поєднання провінційної поетики, соціальної чутливості та гуманістичного гумору.

Доде зростав у звичайній родині, яка незабаром опинилася в скруті: батько втратив прибуткову справу. Юний Альфонс мусив працювати вже з 17 років — спершу як домашній учитель, а згодом — журналіст у Парижі. Місто стало для нього як натхненням, так і викликом: тут він зустрівся з літературним середовищем, дружив із Золя, Тургенєвим.

У 1861 році він видав свою першу поетичну збірку «Любовні іспити», але справжній успіх прийшов після збірки «Листи з мого млина» (1869) — ніжних, сповнених теплоти оповідань про сільське життя в Провансі. Ці історії про простих селян, пастухів, мельників, звірів і навіть казкових істот, написані легко, з гумором і добротою.

Прованс у Доде — не лише географія, а стан душі. Його природа, мова, фольклор і атмосфера надихали автора на створення теплих і одночасно глибоких історій.

У романі «Тартарен із Тараскона» (1872) Доде створив один із найвідоміших комічних образів у французькій літературі — самовпевненого, але добродушного героя, який став символом безтурботного уявного геройства.

Окрім гумористичних і ліричних творів, Доде писав серйозні соціальні романи. Його твори — «Сапфо», «Королі у вигнанні», «Набоб» — розкривають суспільні проблеми Франції другої половини ХІХ століття: корупцію, лицемірство буржуазії, трагізм вигнання.

Доде мав ніжні родинні стосунки: його дружина Юлія була не лише музою, а й соратницею. Вони виховали трьох дітей, серед яких Леон Доде також став письменником. Хвороба (ймовірно, сифіліс) супроводжувала Альфонса багато років, що зумовило його ранню смерть у 1897 році.

У своїх «Спогадах одного хворого» він чесно описує фізичні й душевні страждання, залишаючи важливий документ людської витримки й гідності.

Доде не належав до жодної літературної школи, хоча часто його вважають реалістом з ліричною душею. Його стиль — легкий, живописний, глибоко людяний. У Франції Доде шанують як народного письменника, автора «світлих» історій, що завжди містять частинку смутку і надії.

Цікаво знати:

Після смерті Доде виявилося, що його роман «Безбатченко» частково надихнув Золя при створенні «Жерміналь» — одного з найвідоміших соціальних романів французької літератури.