145 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка

28 липня 2025 року виповнюється 145 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка — українського письменника, драматурга, публіциста, політичного діяча, одного з найяскравіших представників української літератури початку ХХ століття.

Народився Володимир Винниченко 28 липня (16 липня за старим стилем) 1880 року в місті Єлисаветград (нині — Кропивницький) у бідній родині селянина, в якій треба було “пробиватися”. Але завдяки своїм здібностям Винниченко багато чого досягнув. Освіту здобував у Єлисаветградській гімназії. У старших класах гімназії Винниченко написав революційну поему, був учасником революційної організації і за це мусив тиждень просидіти в “карцері”. Згодом його відрахували. Незважаючи на це, Володимир готувався до того, щоб отримати атестат. Він склав іспит як стороння особа в іншій гімназії і досягнув свого. Згодом було навчання на юридичному факультеті Київського університету Святого Володимира, звідки його виключили за участь у революційній діяльності.

Письменницький шлях Винниченка розпочався з прози. Його перша відома новела «Сила і краса» була надрукована у 1902 році в журналі «Киевская старина». У своїй прозі він піднімав гострі соціальні, моральні та національні питання, змальовуючи життя української інтелігенції, селянства, міського пролетаріату. Його твори вирізняються психологізмом, новаторством, глибоким конфліктом між ідеалами та реальністю.

Винниченко створив 15 романів, 23 п’єси і понад сотню новел. Багато чого залишилось недопрацьованим. Ось найпопулярніші з них: повісті «Голота», «Краса і сила», «Момент», романи «Чесність з собою», «Записки кирпатого Мефістофеля», де показує крах людини, яка повністю піддала себе революційній діяльності й утратила морально-етичні орієнтири нормального буття, перший український фантастичний роман  «Сонячна машина».

Як драматург, Винниченко створив десятки п’єс, що мали великий успіх як в Україні, так і за її межами: «Брехня», «Закон», «Між двох сил», «Гріх» тощо. Його драматургія відзначається глибокими філософськими пошуками, психологічною напругою та соціальною критикою.

Окрім літературної діяльності, Володимир Винниченко був активним учасником українського визвольного руху. У 1917–1918 роках — голова Генерального Секретаріату Української Центральної Ради, фактично перший очільник уряду УНР. Його неодноразово ув’язнювали. Але Винниченку вдавалося тікати з в’язниці (зокрема з Лук’янівської). Саме тому він довгий час провів у еміграції та жив під чужим прізвищем. Жив у Франції, Австрії, Швейцарії, Італії. На певний час приїздив в Україну, але нелегально. Будучи у «вигнанні» він починає писати п’єси, які стають широко відомі за кордоном і постанови яких користуються шаленою популярністю. П’єси “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, “Закон”, “Гріх” були переведені на німецьку мову і поставлені на багатьох європейських сценах. Романи “Чесність з собою”, “Записки кирпатого Мефістофеля” також були перекладені і видані. У 1922 р. в кінотеатрах Німеччини демонструвався фільм “Чорна Пантера”, знятий за п’єсою В. Винниченка.

У Парижі він одружується з Розалією Ліфшиц (1911 р.), яка стала не лише його музою, а й вірним другом на все життя. Дітей у Винниченка та Ліфшиц не було. Для нього це було трагедією, адже довгі роки він з дружиною мріяв про дитину.

Протягом 1924-1928 pp. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винниченка у 23 томах. У 1930-1932 pp. «Книгоспілка» підготувала до друку «Зібрання творів» письменника у 28 томах.  У вересні 1933 р. В. Винниченко написав відкритого листа до Політбюро КП(б)У, у якому звинуватив Сталіна та Постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу. За цей лист книги Винниченка почали знищувати, його ім’я замовчувалося, він став ворогом радянської влади.

Він був письменником, твори якого викликали неабиякий інтерес у суспільства, і водночас був політиком-мрійником, а ще - талановитим художником. Його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, нещодавно повернулися в Україну. Володимир Винниченко - постать, яка донині викликає бурхливі суперечки, приваблює і відштовхує, провокує і бере у полон своєю неповторністю.

Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 року в селищі Мужен (Франція), де і похований. Дозволу поверутися в Україну йому не дали, навіть перед смертю.

Винниченко залишив глибокий слід в українській культурі, а його художні та філософські роздуми про місце людини в суспільстві, мораль і відповідальність, волю і правду актуальні й сьогодні.