Віктор Домонтович (справжнє ім’я Віктор Петров) – відомий український письменник, літературний критик, історик, археолог. Одним з перших в українській літературі (разом з Валеріаном Підмогильним) почав писати у жанрі інтелектуального роману. Також використовував псевдоніми Віктор Бер, Віктор Петренко та Борис Веріґо.
Віктор Платонович Петров народився 10 жовтня 1894 року в місті Катеринослав (нині Дніпро). Про його батьків відомо доволі мало – батько Платон Петров був священиком. Дитинство Віктор провів в Одесі. Початкову освіту здобув у Холмській чоловічій гімназії, яку закінчив 1913 року. Вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, який успішно закінчив. Віктор Петров виявив себе надзвичайно здібним студентом і навіть отримав срібну медаль за свою дипломну роботу. Завдяки своїй зацікавленості у науковій діяльності залишився в університеті ще на два роки (до 1920) і отримував професорську стипендію.
У 1920-х роках приєднався до кола неокласиків. Був близьким товаришем Миколи Зерова. Віктор Петров закохався у дружину Зерова Софію, яка відповіла йому взаємністю. У них розпочався роман. Лише через 30 років, а саме у 1957, Віктору та Софії вдалось одружитись.
Після університету займався літературною, критичною творчістю, та найбільше – етнографією.
Наприкінці 1920-х років вийшов друком перший роман Віктора Петрова, який і був підписаний псевдонімом В. Домонтович, “ Дівчина з ведмедиком ” (1928 р.). У ці ж роки написаний і другий роман письменника – “ Доктор Серафікус ” (хоч видати його вдалося лише у 1947 році в Мюнхені). Третій роман Віктора Домонтовича був написаний впродовж 1942-1943 років і виданий у 1948 р. у Рогенсбурзі. Псевдонімом В. Домонтович Віктор Петров підписував лише свої художні твори. За поясненням самого письменника це прізвище сягає корінням литовської доби і в литовській мові “damauntas” означає "той, що багато каламутить ”. Філософські твори Віктор Петров підписував псевдонімом Віктор Бер, що означало біологічний еквівалент рентгена ”.
1941 року Харків, в якому на той час проживав Віктор Петров, був окупований німцями. У 1942-1943 роках видавав часопис “Український Засів”. Після Другої світової війни опинився в Німеччині і став частиною активного руху українських емігрантів. Був одним із засновників Мистецького українського руху. Викладав в Українському вільному університеті у Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви. 18 квітня 1949 р. Петров несподівано зник з Мюнхена. Виникли версії щодо його вбивства, та через кілька років виявилось, що він живе й працює в Москві.
1956 року Віктор Петров переїхав до Києва та почав працювати в Інституті археології.
Помер Віктор Петров 8 червня 1969 року.
Comments