100 років від дня народження Лисенка Юрія Макаровича, українського письменника, публіциста (1925–2007)

Юрій Макарович Лисенко — український письменник, член Національної спілки письменників України з 1969 року, учасник Другої світової війни, автор прозових творів, повістей і романів, які увійшли в українську літературу другої половини ХХ століття.

Народився 24 грудня 1925 року в селі В’язенка (тепер Путивльський район Сумської області).

Як молодий юнак, Юрій Лисенко брав участь у німецько-радянській війні (Друга світова). Був нагороджений бойовими орденами та медалями, серед яких:

    Орден Вітчизняної війни I ст.

    Медалі «За відвагу» та «За бойові заслуги».

Після війни працював на заводі «Арсенал» у Києві. У 1954 році закінчив Всесоюзний юридичний заочний інститут (Москва). Після цього працював інструктором, інженером-економістом, а з 1968 — спеціалістом у Інституті зварювання Метінверстатопрому в Києві.

Юрій Лисенко писав українською та російською мовами. Його творчість охоплює романи, повісті й оповідання різної тематики — від людських драм і моральних конфліктів до гострих соціальних і публіцистичних сюжетів.

 Основні твори:

«Плями на краплях роси» (1961) — перша збірка прозових творів.

«За синім лісом» (1962) — повість, яка закріпила його ім’я в літературі.

«Облава відкладається» (1968) — твір, написаний ще в 1963 році, критично оцінював негативні сторони радянської системи; після публікації цього твору його прозу деякий час не друкували.

«Важке відрядження» (1979) — повість про робочі й життєві будні людей праці.

«Вовчий виводок» (1990) — соціально-психологічна проза.

У своїх творах Лисенко працював із такими темами: людські цінності та моральні дилеми; соціально-економічні проблеми; критика суспільних негативних явищ; історичні та побутові контексти повоєнної доби; долі людей праці.

Він також виступав у пресі з критичними публіцистичними статтями на суспільно-економічні та правові теми, аналізував причини економічних криз і пропонував шляхи їх вирішення.

Твори Лисенка відзначаються щирою, реалістичною мовою, увагою до психології героїв, інтересом до складних моральних виборів і гострими соціальними мотивами. Він представляв українську літературу післявоєнного покоління, яке поєднувало традиції епічної прози з новими стилями осмислення суспільних проблем.

Юрій Макарович Лисенко — це приклад митця, який не лише творив художню літературу, а й своїм життям відобразив складну історію ХХ століття: війна, повоєнна відбудова, пошуки правди й гуманізму в умовах суспільних змін. У його творах звучить голос часу, що допомагає глибше розуміти природу людської душі у вирі змін.