100 років від дня народження Галини Олександрівни Гриненко, української поетеси, письменниці

Галина Олександрівна Гриненко народилася 10 січня 1925 року в м. Каневі Черкаської області в родині службовця. Батько Олександр Миколайович Гриненко – інженер за фахом, спеціаліст по цементу. Мама Анастасія Ананіївна – вчителька початкових класів, дуже романтична, великої душі жінка. Члени родини дуже шанобливо ставилися до Тараса Шевченка. Постійно розкритий «Кобзар» лежав у дідуся на столі. Його читали мало не щодня. На її долю випала війна. У 1947 році закінчила Московський економічний інститут і разом із чоловіком переїхала до Києва. Відвідувала літературну студію видавництва «Молодь», якою керував письменник, гуморист, вчений-філолог, фронтовик Дмитро Григорович Білоус. З 1948 по 1953 рік працювала за фахом. Потім перейшла на творчу роботу.

Перша книжечка віршів для дітей «Золотий дощик» вийшла у світ 1958 року. А 1963 року її прийняли до Спілки письменників України. Остаточно це рішення (стати дитячою письменницею) прийшло до неї, коли вже склалася сім’я, коли з’явились власні діти.

Галина Гриненко – авторка поетичних збірок «Червона гвоздика», «Сонячні грона», «Зерно», «Пижмо», «Причастя», «Три троянди», «Життя і строфи»; книжок для дітей «Золотий дощик», «Умійка», «Нова квартира», «Неслухняний», «Коли нам радісно буває», «Лесиків секрет», «Чарівна квітка», «Катрусина образа», «Хто, де спить?», «Веселочка; прозових творів для дітей: збірки оповідань «Подорож у тундру», «Зустріч біля вогнища», «Дивовижні пригоди Перчика і Цибулинки», «Абетка на дачі», «Нісенітниці», «Маленька леді та її тітонька Дейда»; музичних п’єс (разом із композитором Ю. Рожавською) «Зимова казка» та «Ведмедик фізкультурник». Остання п’єса увійшла у Золотий фонд музичних передач українського радіо для дітей.

У перекладі Галини Гриненко українською побачила світ повість чукотського письменника Юрія Ритхеу «Чарівна рукавичка».

Українському читачеві запам’яталися самобутні книги письменниці для дітей. Збірка "Життя і строфи" принесла своїй авторці визнання  - у січні 2005 року за неї Галині Гриненко було присуджено премію імені Лесі Українки.  Книжка ніби стала підсумком життя Галини Олександрівни.  В ній зібрано понад двісті поезій різних років.  У них - ціла філософія життя поетеси, якою вона щедро ділиться з прийдешніми поколіннями.  В основі цієї філософії лежить любов. Любов до життя, природи, рідного краю, батьків, дітей, близьких людей. Усе це, немов у дзеркалі, відобразилося у віршах  Галини Олександрівни.

Померла письменниця у 2013 році.